У серпні в мене тикали всі пальцем, Бо я один був жовтим на вербі. Зелене листя визнало незванцем І жив я сам собі, на самоті.
Позначка: осінь
Ми йшли з тобою парком
Ми йшли з тобою парком. Це Ромни… Мені ж здалося, – я іду Парижем. Чи люблять у Парижі деруни?.. І чи відчути ТАМ в чужому
А лето переходит в осень
А лето плавно переходит в осень И ветер, спутав запад и восток, Берёзам золото вплетает в косы И хулиганит в волоса́х чуток. . А в
Я люблю свою осінь
Я люблю свою осінь – до болю красиву, Ніжну неба в ній просинь й помірні дощі. Вона дуже яскрава і трішечки сива… А в тумани
Лілії
Листя побільшало жовтого, Вітер зірвавсь…Невтерпець! Запах залишився лілії жовтої, Літо збігло зовсім нанівець. А за літом -цілунки, думки… Зустрічі трепетні і побачення! Ти б за
Символ міста
СИМВОЛ МІСТА Місто дитинства! Де ти не будеш – Ніколи в житті Його не забудеш. Свої стежки, Свої дороги, Перші мрії, Думки, тривоги. У кожного
Осінній реквієм
Хвилини йшли, свіча згорала; І вітер дув. Вона згасала… На порозі сидить сивий дід, а на дорозі вітер куряву здіймає, він дивиться тій куряві услід
Заплакали дощем похмурі днини
Стомилось літо від своєї спеки, Набігла хмарка, капнуло дощем. Вже скоро осінь, щедра господарка, Накриє землю золотим плащем. *** Останні теплі дні дарує осінь: Багрянець
ЛІТНІЙ ДОЩ
ЛИШ ВЕСНОЮ Запахло всюди вже весною. Заструменилася вода. Спів жайвора летить луною, І пролісок вже вигляда. Землею йде тепло весняне. Усе навколо ожива. Та інколи
ПРОСТИ
Та я сама, зовсім сама край неба Іду, іду… Прошу тебе — не треба, Не видавай самоті моє горе. Я по життю іду — безмежне
Із інших я світів прийшла сюди
Осінь – пора золота для жінок Кружляє листя над майданом, Хмари віщують танок для дощу. На побачення я тобою не звана. І тебе вже, мабуть,
Осінній букет
ЗДРАСТУЙ, ШКОЛО! Закінчилось тепле літо, Школа знов стріча діток! Всім – за парти, за навчання, Здобувати виховання! Літо-літечко веселе Залиша міста і села. Здрастуй, школо,