Осінь стогне, плаче, тужить, Дощ вже сипле крижаний. Небо їй, бач, вірно служить, Встигне все, хоч день малий. Все покрила шкірка льоду, А дерева –
Позначка: не згинатися
Козак і яничар
Сучасна балада Нове століття новий його знак: Зрадницю-люльку закинув козак, Вийшов на битву без шаблі й меча, Словом, неначе стрілою, влуча. Щира й правдива козацька
Тепле бабине літо…
Тепле бабине літо і холодна війна… Там, де люди привітні – несумісна вона. . Ворог – хижий придурок нищить землю мою, люд шукає притулок у
Буде тобі, враже!…
Тобі буде, враже, як Залужний скаже й ЗСУ покаже: путь в полон чи у «двохстоті» – полку, батальйону, роті! Геть рашистів з України! Геть –
З поверненням , Пташко!
З поверненням , пташечко люба, До рідного дому, Катрусю! Де все пережите сховаєш. Ти волі ціну добре знаєш. Всі болі з душі,ніби камінь , Важкий
Скриплять перила…
Солоний присмак на вустах, На скронях – сріблом пізня осінь… Скриплять перила на мостах, Що пам’ятають нас ще й досі. . Тримає пам’ять крізь роки: