Сливоока мисливиця звіра із себе виманює, в хитрій руці – кольоровий привабливий спогад і – чорний, загострений, мов капуцин. А мисливське натхнення – що пензель:
Позначка: Любов Матузок
Вантажообмін
Вантажообмін. Потяг – як вантаж. «Це не любов !..» – волає плац вокзальний, де циферблати лиць псевдоовальні, вінтажні лави, винний арбітраж – із носа кров,
Наче пляшка на трьох
Наче пляшка на трьох ( сьогоденне, минуле й прийдешнє ), розливається час, а пролляте – цвіте й поцвіло… На родинному фото епохи – дрібнесенькі, де
Цвяхи
Бретналі, ґонталі, дахналі… Ґанджовиті, хоч прізвища – цвяші. Нас у долю своєї землі забивають довбешкою фальші. Невситима в’язка мілина, поглинаюча самості міти, де розплескують голови
Вічність
Ще – безвістя. Ще німо шляхам і морям. Ще із Йосипом в парі ідеш при надії – скоро вродиться хлопчик, твій син, Маріам! …Син твій
Я вертаюся
Зачинитись…Ридати ридма.. Утамовувать крик з руки… …А крізь вечора драну ринву просотались, течуть зірки і згасають в сухій скорботі сновидіннями сивих лип, на тремтливій найвищій