Вновь на сносях весенняя земля, Сырая, топкая , лелеющая семя. Все веселей галдит воронье племя И клейкой почкой пахнут тополя. И, ах, какие снятся ночью
Позначка: Любов
Роздуми про кохання, чемність та сублімацію
Сублімація…Втеча Від закону буття, Перемога стареча З присмаком каяття. З відголоском зрадливим: Це чуже, це не наше… Бути надто сміливим – Дурня страдницька чаша. Вчись
Ніч Сварога
Дозволяю, йди крізь мою душу, Хочеш,то спочинь, а ні – транзитом. Зупинятись силою не змушу. Вас багато, де усіх подіти… Залиши, як хочеш, подарунок, А
Путивльское детство
Путивльское детство Ах бабуля моя, бабулечка, Ты такою была молодой! Городская скользила улочка Сквозь рождественский наш покой. Никогда после так не радовал, Не ласкался фонарный
Сон матері
Сон матері На бік похилилась самотня хатина, Там зажурилась в печалі матір сива. Натруджені руки, прийшла клята старість, Кипучі сльози, пекельні муки, Тепер – лише
Цілуй, любове, цілуй!
Вітер в лице Украли у нас щастя ночі запашні, любили до нестями, та згоріли душі у вогні. Вогонь спалив серця, і почуття – зола. Тепер