Поезія, як і будь-який інший жанр мистецтва, мусить промовляти і заспокоювати, спонукати і надихати. Вона Така собі, не знає старості І на чолі не ставить
Позначка: Лісненко Тетяна
Освідчення місту
Ромен, Ромен, вкраїнське диво-місто, Сьогодні ти – в душевному теплі. Убравсь в осіннє золото й намисто, Й таких, як ти, нема більш на землі! О
Молитва до Шевченка
У ВИШНЕВІМ РАЮ В вишневий рай пірнаю з головою, П’ю аромат божественно-легкий, Та років вже розгорнуті сувої Лиш чую голос приязно-терпкий… Цвітуть вишнІ, хвилюються тривожно,
Кобзареві
Кобзар В зажурі тихій, серед площі Кобзар на пагорбі сидить… Каштани в осінь дощ полоще Й Ромен старий неначе спить… А сонні вулиці навмисне Сховали
Наш батько – Тарас
Наш батько – Тарас О Батьку мій, стоїш собі на кручі, І погляд в даль, такий, як і колись… Тебе вітри обвіюють пекучі, В тобі
ШЕВЧЕНКО І УКРАЇНА
ТАРАСОВЕ СЛОВО Щоб була щасливою Вкраїна, Щоб в садах співали солов’ї, Щоб звучала пісня солов’їно,- Об’єднаймося, брати мої! Нині у цьому складному світі протиборства добра