Потворність зневір’я породжує смуту, Занепад традицій знекровлює рід. Ніхто не знаходить оспівану руту, Вона зовсім поруч, видніється брід. Та річка бурхлива людського страждання, Де замість
Позначка: Юрій Прокопенко
Сошла на нет последняя примета
Сошла на нет последняя примета, Хандрит душа, завернутая в плед. И тянет сердце, сразу не заметив, Цепочку мыслей, улыбаясь вслед. Крепчает градус Цельсия в заботах,
Крила
Я думав, ти крила вдягати мені допоможеш, Ми б небом ставали, вбираючи простір навкруг. Я був би твоїм розкуйовдженим Сонцем, а може, І Всесвітом цілим,
Я йду на війну
Я йду на війну, воювати з собою запекло, Мені до вподоби, як завжди, шрамований біль. Колись бився з раєм, зухвало тримався за пекло, Сьогодні мирю
Наодинці зі мною думки
Наодинці зі мною думки, обережні й тривожні, Перейшли куряву міжусобиць і попіл війни. Скільки коштує біль? Оцінити, звичайно, не можна, Особливо, коли на терезах ніщо
Твіст
Навколо суєта розніжених фантазій, Казковість на порі в танок жаги ввійшла І грає жвавий твіст весна на новий лад, Маестро неземний розщедрився наразі. Відтворює дива,