Свистіли столицею снаряди. Столицю струснуло. Спалахи сліпили Сонце. Сонце сипало сіллю. Сховку!.. Сльозою-сльотою сурмив світанок. Скрикують сполохані сни. Спечені скалки скла сповзають, сипляться страхом смерти.
Позначка: історія
Улюблений борщ Тараса Шевченка
СТАЛОСЯ! Нарешті сам зварив борщ, який полюбляв і готувати, і вживати та пригощати друзів наш Великий КОБЗАР! Головна особливість такої страви полягає у тім, що
Тарас ШЕВЧЕНКО на ІЛЛІНСЬКОМУ ярмарку
До березневих річниць національного генія і пророка Т.Г.ШЕВЧЕНКА Роменщина здавен славиться не лише своїм минулим і сьогоденням, але й своїми пам’ятками історії та культури, своїми
Ми за рік постаріли на тисячу літ
Ми за рік постаріли на тисячу літ, Наче вічність крізь нас пробивала свій шлях. З нами б’ється у такт майже весь білий світ, А ми
Коли закінчиться війна…
Колись закінчиться війна… А поки що – життя в руїнах, в боях пекельних Україна і мати в траурній хустині, бо сина втратила вона. . Колись
Пора розквіту!…
Південний БУГ і древній РИМ – все в імені твоїм БугРим! Коли енергія Душі та Серця, Але без всякого тут герця, а осяйвають лиш Натхнення
Тепле бабине літо…
Тепле бабине літо і холодна війна… Там, де люди привітні – несумісна вона. . Ворог – хижий придурок нищить землю мою, люд шукає притулок у
Тарас Шевченко і Федір Достоєвський: історія відносин, які не склалися
УДК 821.161.2; 82-312.1; 82.09. (477) Валентин Володимирович БУГРИМ, доктор філософії, академік, Українська міжнародна академія оригінальних ідей (Київ, Україна) ORCID: 0000-0003-2148-1272 Valentyn BUHRYM, Doctor of Philosophy,
Скажи, Всевишній, слово
Що це? Гуркоче грім у хмарі грозовій? Ні! Це летять снаряди по моїй землі! Це рідну Україну вже на шмаття рвуть. Там хлопці молодії кров
Печаль війни
Відкапала весна біди сльозами, Й моя в гіркій печалі сторона… Скрутив їй ворог руки ланцюгами, Тому вона в скорботі і сумна. Вкраїна моя в смутку
Вікно
Вікно завішене не плаче… Ні сліз, ні сонця, ні роси. Але війни жахіття бачить, Господь лампад не погасив… Уранці тріснуло, так гучно, Від бомби вражої…
Я не зраджу…
Воскреса наш народ. І не раз воскресає, не двічі, І вдяга вишиванку на кроваве могутнє плече. А калина гірчить… Полини й ковила на узбіччі, І