У безмежному океані літератури, де вирують пристрасті, сплітаються долі та народжуються світи, існує непохитна константа – добро. Воно, мов маяк у штормову ніч, вказує шлях,
Позначка: добро і зло
О, світе Божого добра!
О, світе Божого добра, Проснися в душах очерствілих! Заблудлих, проклятих, глухих, Продажніх часом, онімілих. Наповни, Господи, серця Красою ніжною і цвітом, Добром і щедрістю, теплом,
Зустріну день новий
Свою любов, і мрії, сподівання, Віддам поезії – душі я без вагання. А смуток, біль, і розпач, щем – розлуки, Розвію на вітрах, звільню від
Диво
Сьогодні бачила велике диво, Як купол храму золотий вгорі пливе. У небесах повис над нашим містом І ніби за собою нас усіх він зве. Туди,
З думою про життя
Висота душі Відведений нам вік ми ділим на літа, Йдемо по них, як по щаблях драбини, Щоденні помисли, постійна суєта Не всім шляхи встеляють до
ВО МНОГОМ ВРЕМЯ ИМЕННО ТАКОЕ
Я ВСЕГДА БЫЛ ТАКОЙ Леонову Вячеславу Николаевичу Развязали мне руки и дали мне хлыст, Чтобы я отхлестал, отхлестался. Я всегда ненавидел чужие углы, Потому-то нигде
День життя
Із-за хмар на колісниці в’їжджає день, Везе вантаж турбот впливових. Чекає люд нових пісень І перемін приємних, нових. День нас будить помахом крила, Космічну мить
Мені подобається
Мені подобається світ І все, що в ньому розцвітає. Думок окрилений політ, Який красу життя гортає. Мені подобається звук Пісень душі із ласкою, І веселий
До виборів ідем
Вибори, 1999 р. До виборів йдемо, гуртуйтесь “демократи”, До” злагоди” прийдем то й успіх будем мати, Навішаєм лапші на пролетарські вуха Почують хай усі, хто
ВЕРИТЬ ИЛИ НЕТ
«Блаженнее давать, нежели принимать»,- так говорил Господь, но всякий ли внимает. Кто внемлет, тот и понимает. К кому обращены слова сии? У каждого понятия свои.
ОППА!
– «Я не люблю твоих стихов»,- сказала мне одна мадам. Как мокрой тряпкой по мордам. – «Оппа! А мне не надо любви твоей»,- Ответила я