Моя Україна слізьми оповита. У тяжкому горі вся кров’ю полита. В сльозах матерів вся молитвою стала – Двох братських народів страждання зазнала. Росіє, задумайся!… Прозріють
Позначка: біда
Буде біль нагород
Буде біль нагород, будуть сироти, вдови, могили. Я над кожним загиблим сльозою подяки проллюсь. Так люблю мій народ, як, здається, іще не любила!!! Так пишаюся
Вперед… в минуле…
Вперед… в минуле… Чи мені здалося? Вперед… в минуле… Дійсність ця гірка… Ми мріяли про райдужне майбутнє, А нас спіткала доля нелегка… Колись, ми й
Люблю це фото
Люблю це фото. Ужгород осінній: лускою брук, а далі – в’ється Уж. От і кав’ярня: два кружальця піни… а може, просто тиша наших душ. Її
Поцілунок
Новела Людмила і Руслан народилися близнюками. Жила родина у невеликому селі, яке називали просто хутір. Батьки все життя працювали у місцевому господарстів: він – їздовим,
Я вертаюся
Зачинитись…Ридати ридма.. Утамовувать крик з руки… …А крізь вечора драну ринву просотались, течуть зірки і згасають в сухій скорботі сновидіннями сивих лип, на тремтливій найвищій