Иду. Не вижу я дороги. Ступаю, не жалея ноги. Воздух наполнен льдом и пеплом. Моя страна как – то поблекла. Бегущие за пустотой, Воспитаны чужой

Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Иду. Не вижу я дороги. Ступаю, не жалея ноги. Воздух наполнен льдом и пеплом. Моя страна как – то поблекла. Бегущие за пустотой, Воспитаны чужой
Что стоит жизнь? Одно мгновенье. Страданье, ненависть, глумление. Мы набираемся терпенья, Чтоб выбросить из головы Все крики, страхи, ужасы. Сжимая руки, не бояться – До
Мріє сонно трава біля річки Про яскравий від сонця промінчик Про туман, який вранці розтане Та сміється в траві стрикоза Що не впала ранкова роса
За життям своїм згорьованим я плачу, За роками, що пройшли і не вернуться. Побажайте мені, люди, ви удачу, Щоб зуміла не зламаться, не зігнуться. Треба
Мамо, мила, ніжна й дорога, Всією душею до тебе я лину. Д е б я, нене рідна, не була, Тебе боюсь втратить назавжди єдину. Ти
ЩАСТЯ В ХАТИНЦІ Маленька хатинка, зовсім маленька, Як кажуть в народі, “хатина Шевченка”. Стоїть над дорогою, іграшка й годі, Нині хатинки такі вже не в