Зграя німих сновидінь Безтурботно проходять хвилини, Наче варта між зоряних брам. Щось відверте ніяк не поглине, Все жбурляє мій сон в тарарам. Що завівся, ще
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Зграя німих сновидінь Безтурботно проходять хвилини, Наче варта між зоряних брам. Щось відверте ніяк не поглине, Все жбурляє мій сон в тарарам. Що завівся, ще
Якщо я не терзався уночі І з болю губи не кусав до болю, Якщо не проклинав себе і долю, Не запаливши в розпачі свічі, Якщо
РІДНА ХАТА Рідна хато, колиско моя, У думках знов до тебе я лину, Бо яснить мені сонцем здаля Необірваний кущик калини. Під віконечком – дві
НАДІЯ Не збагну я свого діла, Чом сльозинка пролилась. Чи то серцем захворіла, Чи Любов’ю обпеклась? І немає в світі ліків. Підкажи якусь траву, Бо,
А я же так… Андрею Макаревичу Он так уверенно сказал: – Играет с абсолютным слухом вам скрипач. А я же так люблю и скрипки смех,
8 БЕРЕЗНЯ Восьме – це умовна дата Відліку, напоминань. Мають зміст жіночі свята Із печалей і страждань. Тож ніякі подарунки Не замінять теплоти, Бо не
Ридала-плакала зима, Сльозами гірко умивалась, Бо ніжної краси нема. Уже самотньою зосталась. Ридала-плакала зима, Текли з очей струмками сльози, І дивувалася сама: За що покинули
Коли в житах шумить спекотне літо І, за повір’ям, папороть цвіте, Коли навкруг духмяно пахне липа, Купальська ніч до нас у гості йде. Свій тихий
Уже я не умею… Уже я не умею равнодушно жить И не научился скорость превышать. Хочу подаренною жизнью дорожить; Люблю свободно мыслить и дышать. Мне
Памяти Майкла Джексона 40 дней после ухода Майкла Джексона В истерике бьется фанатка. Печально вздыхает старик. Сияет луна, как перчатка, и шепот срывается в крик.
Безмолвна ночь, безмолвен день. Осколки жизни. Сжалась тень. Вдруг пауза – и все застыло. Мораль разбила злая лень. Ветром уносит все вокруг… Но не печалься
Иду. Не вижу я дороги. Ступаю, не жалея ноги. Воздух наполнен льдом и пеплом. Моя страна как – то поблекла. Бегущие за пустотой, Воспитаны чужой