До 70-річчя загибелі Роменської патріотичної антифашистської групи. Рік тому у своїй статті «Герой – антифашист» я писала про випускника нашої школи, учня 8-В класу Володю
Позначка: Батьківщина
НЕ ПАПЛЮЖТЕ РІДНУ МОВУ
НАЗАД ДОРОГИ ВЖЕ НЕМАЄ Назад дороги вже немає ─ Я вибрала сама свій шлях. Бува нелегко, але долаю, Борюсь до потемніння у очах. Тернистий шлях
НА СВИДАНИЕ К ДЕДУ
БІЛЯ ОБЕЛІСКА День Перемоги. Обеліск. Зібрались ми, щоб пам’ять вшанувати Своїх героїв, хто через вогонь проніс Знамено Перемог, через Орел, Карпати. І через Віслу, Сандомир,
Моє село
Ой Бішкінь,Бішкінь… Цвітом наливаються Луки запашні. В співах надриваються Солов’ї смішні Місяць в росах світиться, Знявшись в височінь. Як тут гарно стрітися, Ай Бішкінь, Бішкінь…
ГРАНИЦЬІ ЧАСОВОЙ
ТИШИНА Еще тогда, когда нас всех призвали На службу ратную в солдатскую семью, Присягу верности отечеству давали И славного советского оружия цевью. День отпылал и
Абаровському І. К.
Другові та однодумцю. Простий портрет: і скромний, і відвертий. Доступний він. Флегматик, оптиміст. В досягненні мети- проникливий і впертий, А по життю завжди запеклий журналіст.