Епітафія на українця. Мій страх мене не пережив, Йому я все життя служив. Тепер, як пес, в моїх ногах Лежить заклятий ворог – страх. Новий
Позначка: Батьківщина
Душа і тіло
Немає вічного життя Ні для людей, ні для Планети, Бо обривають їх буття Шалені кулі і комети. Летить Планета крізь віки, Своїх істот ростить і
ПРО ТИХ, ХТО ПОЛІГ НА ВІЙНІ
Я думаю часто і в будні, і в свята Про тих, хто загинув, поліг на війні, Про юнь буйночубу, розумну й красиву, Якій би кохати
Дніпро нахмуривсь…
Дніпро нахмуривсь… Дніпро нахмуривсь, брови – кручі, Шумить і піниться, як віл реве. Довкола нього діти сучі Суспільство вибудовують нове. Жива природа – кладовище, Для
Лелече прощання
ВСТАНУ Я РАНЕСЕНЬКО Встану я ранесенько, Піду до води, Знаю, моя доленько, Там чекаєш ти. У воді освяченій Викупаюсь я. Дасть Бог, і очиститься Грішная
Чорнобривці – мої українці
Красень-місяць Красень — місяць, діви – зорі, Ти, мов з марева ночей… Тінь куняє на заборі, Насвистівся соловей. Знаю, ти чекаєш, люба, Хоч від праці