Ще видно зорі у калюжах, ще небо повне синяви, тому в людських крилатих душах живи, поезіє, живи! Людмила Грицай «Живи, поезіє, живи!» – з такою
Позначка: Батьківщина
Наш Ромен квітучий
М’ята, дзвоники, любисток і в ромашках кручі. Пахне і буя барвисто наш Ромен квітучий. Мальви, маки, чорнобривці… Гарно в Україні, на моїй святій землиці здавна
У ранкову годину
У ранковую годину ляжуть зорі спать, небо чорную хустину схоче раптом знять. Покладе її у сховок, знявши з вишини, в скриню, де холодний морок зберігає
Символ міста
СИМВОЛ МІСТА Місто дитинства! Де ти не будеш – Ніколи в житті Його не забудеш. Свої стежки, Свої дороги, Перші мрії, Думки, тривоги. У кожного
Моє рідне село
Моє село – моя щаслива доля, Проміння сонячного край, Дитинства світ і юності роздолля, Життя натхненного квітучий рай. Мої стежки водили мене в поле, Де
Роменський цвіт
МІЙ РОМЕН Хто був в Ромні хоч раз весною, Коли були каштани у цвіту, Погодиться усяк зі мною, Що землю бачив у цю мить святу.