ВЕЧІР Вечір. Тихо. Сонечко сідає. Ластівка низесенько літає. Зіронька вечірняя зійшла, Пригорнула до свого крила. До берізки ніжно доторкнуся. Радісно до мальви повернуся. Місяць пропливає
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
ВЕЧІР Вечір. Тихо. Сонечко сідає. Ластівка низесенько літає. Зіронька вечірняя зійшла, Пригорнула до свого крила. До берізки ніжно доторкнуся. Радісно до мальви повернуся. Місяць пропливає
ЗДРАСТУЙ, ШКОЛО! Закінчилось тепле літо, Школа знов стріча діток! Всім – за парти, за навчання, Здобувати виховання! Літо-літечко веселе Залиша міста і села. Здрастуй, школо,
РОМЕН Ромен – величний, Ромен – квітучий! Ромене славний, А ще співучий, Ти – наша ненька І рідний тато. Ти за сестру нам, А ще
Мне думать больно Россия! Остановись! Ты не тиран! (П. Акимов) Из гнусной лжи и устремлений Порой рождается тиран. Мир разрушая без сомнений, Он оживляет сотни
О Києве рідний! “Киев — мать городов русских” О Києве рідний, Столице моя, Тобою пишаюсь, Ти – гордість моя! Славетний, красивий, Як наша земля, Вінок
Самовластитель Защитник Крыма? Нет! Он предал! Посмел разъединить народ. Не мог понять он и не ведал, Кто настоящий патриот. Не избран властью и народом, Он
Я за всіх простих людей прошу, молю… Я за всіх простих людей прошу, молю: Хай світле небо буде в нашому краю, Хай ясне сонце осяває
Моя Голінка Лежить на кручах ріднеє село. Внизу Сула блакитні води понесла. В садках із вишень та із яблунь все воно. Я тут родилася, я
(Продовження. Початок у №1(28)) Стара Хівря та Хмарин хутір Ідучи проти течії Дніпра, Хмара звернув праворуч. Тепер його шлях пролягав невеликою рікою, звісно ж, якщо
ГОЛОС ІЗ «НЕБЕСНОЇ СОТНІ» З «Небесної сотні» вмить голос долинув, Неначе молитва з небес: «Загинув я, мамо, за рідну Вкраїну, Її захищав, як тебе. Пробач
У червні цього року виповнюється 40 років, як пішла з життя в 54-річному віці моя матуся Андрущенко Мотрона Семенівна. Працювала вона медичною сестрою в Засульському
Здригнулася у Каневі земля: Кобзар прокинувся, і вже йому не спиться… Під берегами сивого Дніпра Він на коліна впав до Бога помолитись: “Моїм думкам Ти