…Поезія уперто обира отих кількох,
що справді їй послужать!
Оці її рядки про неї саму — Любов Матузок. Колись вона буквально стрепенула мене своїм словом. Хоч знала й читала її вірші давно, адже міськрайонка в «Літературній сторінці» завжди знайомила з новими доробками авторів Роменщини. А одним із перших помітив обдарованість зовсім юної авторки ще Йосип Дудка, прочитавши її поезії в газеті.
Мистецька, творча індивідуальність Любові Матузок пройшла роки благородного й світлого людського феномена, який називається особистістю. Вона чесно прислухалася до критичних присудів і стріл, здолала свій етап шукань — інколи плідних, а інколи приречених на невдачу. Це був етап виборсування з тенет щоденного примітивізму, відмова від описово-дидактичної плоскості, бо ж має вона талант живий і ясно стверджує себе тим, що спілкується з життєвими джерелами, які хоч частково таки звільнені від догм і приписів, як писати.
Жаліємось: часу й умов нема,
а то б ми шедевральне щось створили…
Не бідкаймось — чим нарікать дарма,
зізнаймось чесно: просто обмаль сили
таланту. Бог не кожного воззвах!
Поет — то наче сонячний промінчик,
який засяє навіть в бур ’янах.
Із роками в її поезії все більше відчувається посилення смаку до аналітичного психологізму, міцніє майстерність внутрішнього авторського монологу та власне прямої мови — риси, що ефективно доводить у кращих своїх збірках, редагованих членом НСПУ Людмилою Ромен.
Любов Матузок обережно й болісно виношує свою правду про навколишнє життя. З достатньо виробленою художньою манерою, що вигідно підносить її над іншими авторами, вона живе в постійному пошукові. Багато читає, вільно орієнтується в сучасному українському літературному процесі, захоп¬люється творчістю І.Павлюка, І.Римарука, Г.Осадко, Т.Федюка та інших авторів різних напрямів і стилів.
Це все запалює, підносить у поезії до пророчих верховин, бо в її віршах звучать вагома художня правда, оригінальність метафор, образна асоціативність.
Справжній поет завжди проходить муку гострих прозрінь, але не втрачає людської простоти, душевної щедрості, адже не над народом, а з народом живуть таланти.
Ліризмом, настроєвим ключем, сюжетною несхожістю вирізняються твори Люби Матузок. Часом у лагідному тоні зблискують і ліризм, і гумор, і мудрість. Приваблює вона до себе внутрішньою вихованістю, органічною причетністю до широкого світу культури. Мабуть, най-більше це відчувають діти, бо дуже люблять свою «Петровну Любу», як називають її в дитсадку № 8 малята. З таким вихователем завжди цікаво — вона вигадниця, фантазерка, автор численних сценаріїв до свят і різних заходів у своєму закладі.
Вчасно поцінувати чийсь талант дуже непросто. Щастить тому, хто стріне на своїй творчій дорозі глибоких інтелектуалів, які відчують поетичний потенціал автора. Письменник, краєзнавець із Чернігова Володимир Сапон побачив та підтримав творчі здобутки Любові Матузок, як і члени НСПУ Юрій Назаренко й Анатолій Гризун, котрі давали їй свої рекомендації для вступу до Спілки. …Талановитий снагий садівник подумки прагне нової селекції.
Щодень чистішим, джерельним стає струмок її творчості. Незабаром з’явиться нова збірка поезій, і в цій «новій селекції» не буде «воскових фігур, зовні дуже схожих на живих.»
Заслужено й обнадійливо ім’я Любові Матузок зафіксовано в приналежності до членів НСПУ.
Всім похвала наперекір,
я зрушую себе — на гори,
і вчуся стійкості у гір.
А ще вона скромно заува¬жує:
Недоліки — мої товариші,
що повсякчас рятують від погорди.
Хай же й надалі «сплітаються корінцями найкращі із книг — в зірки». Щоб читачам яскравіше жилося.
З Любою цікаво спілкуватися, бо бачиться в ній те, що й приваблює друзів: вірність правді, прислухання до зауваг і критики, прагнення художньої об’єктивності. Такі, як вона, від мікро- простору батьківської хати, місцевих краєвидів линуть до обширів усієї країни. По висхідній лінії простежу¬ється розширення виднокола людини, що вбирає в себе нові й нові знання. Цей приклад символізує одвічну закоріненість у національний ґрунт, незглибимість і невмирущість духу.
Індивідуальний стиль Любові Матузок означений багатообіцяючим щедротним світом у майбутньому.
…Це все — поезія, вона —
безкрая,
В ній рифи форм, глибінь і слів бурштин…
У 2017 році вона стала лауреатом Всеукраїнського міжнародного конкурсу імені М.Рильського. В нагороду отримала диплом лауреата й кришталеву троянду. А ще… того дня її розцілував сам І.Ф. Драч! Зауважу, що мені завжди чомусь хотілося, щоб вірші Люби оцінив саме він.
Мабуть, у них вбачається якась поетична близькість. І хоч справа, звичайно, не в конкурсах, точніше, не в конкурсних перемогах, але те, що Любов Матузок помітили серед багатьох авторів, дає підстави думати про достатньо високий рівень її поезії. Для публікацій своїх творів вона обирає авторитетні українські видання, а ще не гониться за славою. Проста, усміхнена, доброзичлива, завойовує коло шанувальни¬ків не кількістю, а якістю своїх поетичних досягнень.
…Моє непринадне щастя —
я в місті оцім живу,
від нього я сильна й горда,
як більшість, що в нім зросли.
…Ромен — мій почесний орден
на стрічці ріки Сули.
Хай же буде тобі, доро¬гий наш друже, комфортно й успішно у світі улюбленої Музи. Вітаємо члена НСПУ Любов Матузок і зичимо натхненних доріг.
Поете, завжди час сміливо стяг підняти і множити нове й між інші голоси вплести на вістрі фраз.
Тамара МАРЧЕНКО, публіцист