Якось, перебуваючи в Японії та виконуючи свої обов’язки керівника мистецької установи, мені довелося брати участь у переговорах щодо факту передачі морського судна до Одеси. Прибувши
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Якось, перебуваючи в Японії та виконуючи свої обов’язки керівника мистецької установи, мені довелося брати участь у переговорах щодо факту передачі морського судна до Одеси. Прибувши
КУХАРЧУК Юрій Васильович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник і учений секретар відділу кам’яного віку Інституту археології Національної академії наук України, заступник голови профкому Інституту.
Роменський навчально-виховний комплекс №2 ім. академіка А. Йоффе по праву пишається своїми випускниками. В шкільному музеї створена ціла галерея імен, які слугують майбутнім випускникам прикладом
Для людини, обдарованої творчим почуттям, завжди непросто жити. Вона то попереджує час своїм творчим баченням, то невгомонно веде боротьбу проти рутини, то прагне сказати прогресивне,
Слався, Ромен, моє місто кохане! Плюскіт річок у вечірній імлі. Пишні сади і квітучі каштани, Шпилі церков на козацькій землі. Хвилі пісень і знамена прадавні.
Ромен…Ромен…У цьому слові Бринить історія сама: Шевченку рідне і Франкові Було це місто недарма. А нині радість Батьківщини – Над містом ще одна зоря: Ромни
Біографічна довідка. У 1960-1970 рр. – навчався і на “відмінно” закінчив (із Почесною грамотою) Хмелівську середню школу. Був жовтеням, піонером, комсомольцем (секретарем комсомольської організації школи).
Не кожен із нас мав щастя народитися на землі, де протікають такі журливі, мов материнська пісня річки, серед замріяних долин, крутих берегів, де височать скіфські
Летять віки, пройшли по них народи, Зоставсь лиш спомин – сива ковила; В степу курганом, символом свободи, Утвердилась Роменщина моя. Живе там пам’ять волелюбних скитів,
Ромене мій – моя маленька рідна Україно! Каштаноооко так дзвениш поміж черлених горобин. Тут скіф мечі гострив на сонці у тяжку годину, Тут славу колихають
І зійде добро щедрими паростками Багато земляків наших бережуть у своїх душах палку любов про рідний край, де пройшло їх босоноге дитинство, ніжну пам’ять про
ДО 1100- РІЧЧЯ РОМЕН Над Роменом моїм, Оповитим земною красою, Сходить сонце щоранку І життя протіка день у день… Я лишаюсь твоїм Історичним минулим, Сулою,