Рано-рано на Івана
Мати сина вже купала:
теплу воду вона лляла
і до нього промовляла:
“Рости синку здоровим
і веселим, і бадьорим.
Будь завжди щасливим,
до роботи не лінивим,
а у праці – лиш кмітливим”.
Колискову наспівала,
немов долю накувала,
на роки-літа далекі,
які жити без лелеки.
Бо життя таке буремне,
де буває світло й темно.
І не завжди можеш знати,
де соломку підкладати…
Так роки життя минали…
Ось вже Йванко на Купала
День народин зустрічає,
Гурт увесь його вітає…
На Купала, на Івана
Свято завше добре знане,
хороводи молодь водить
і по лісу всю ніч бродить.
Усі папороть шукають…
Як віднайдуть – Щастя мають!
Я теж квітоньку шукав,
усю ніч в лісі блукав.
Крізь вогонь Молодь плигає,
Душу й Тіло очищає
від хвороб, нечистосили,
щоби завше молоділи.
А вінки плетуть дівчата –
на родинні молодята…
І на воду їх пускають –
нареченого гадають.
Водять – хоровод й співають,
і при цьому промовляють:
Хай віночки попливуть
і коханого знайдуть…
Є Купальська ніч магічна,
до катарсису дотична!?
Гомонять і люди, й птахи,
і дерева, і комахи!
Всі зійшлись біля Криниці,
де освячені Водиці.
Вітер верби колихає,
Молодь Долю тут шукає…
Хай пощастить їм у всьому,
у житті цім нелегкому.
Щоб на Йвана, на Купала
Щастя-Доля їх сплітала…!…
06-07 липня 2015 року… Оновлено і додано 7 липня 2020 р. Десенка-Хм.-Київ