Є у кожного пристань своя
І своя незабутня стежина
На планеті великій Земля –
Там, де батьківська рідна хатина.
В мій чарівний і древній Ромен,
В моє місто, найкраще у світі –
З різних місць, континентів, земель,
Мов птахи, повертаються діти,
Щоб пройтись по знайомих стежках,
Щоб вклонитися рідному краю,
Що в серцях назавжди зберегли,
І не зітруться з пам`яті, знаю.
Щоб згадати Ромен вечори
І чарівні осінні світанки,
Тихоплинні ті води Сули
І духм`яні від пахощів ранки.
Мій чарівний і древній Ромен!
Моє місто – найкраще у світі!
Мов птахи, із далеких земель
В Ромен-край повертаються діти,
Щоб зустрітися з юністю знов
І поринути в спогади щирі,
Де кохання ти перше зустрів,
А, можливо, й останнє – єдине.
Мій чарівний і древній Ромен
Має магію чисту, незриму –
Вабить він із далеких країв
Земляків на малу батьківщину.
Є у кожного пристань своя
І своя незабутня стежина
Для моїх земляків-«пташенят» –
Це Роменщини дружна родина…