Мені подобається світ
І все, що в ньому розцвітає.
Думок окрилений політ,
Який красу життя гортає.
Мені подобається звук
Пісень душі із ласкою,
І веселий світлий день,
Який здається казкою.
Мені подобається стук
У серці дзвону вічного
І сила розуму і рук
В суцвітті героїчного.
Мені подобається спалах
Зірок в космічній далині
Й жіноча доля в мадригалах,
Яка кувалася в борні.
Мене приваблюють простори
Лісів, степів і океану,
І скелясті сніжні гори,
В яких звучать пісні торбану.
Мені подбається мудрість,
Яка охоплює віки.
Мені подобається людність,
Яку прикрашують жінки.
Мені подобається вічне,
Що береже державу, рід,
І все велике історичне,
Що лишає в душі слід.
Не можем бути ми святі,
Всього не можемо любити.
Та в серці зерна золоті
На віки мусимо лишити.