З ІСТОРІЇ НАШОГО МІСТА

1. Ромни – єврейське місто.

Документи засвідчують появу євреїв на українських землях, в тому числі і на території майбутньої Роменщини, уже в IХ–Х століттях. Саме тоді вони, які в Хазарському каганаті займалися ремеслом і землеробством та розвивали торгівлю, приходять до Києва, Чернігова та інших міст Київської Русі. Інший потік ішов із Заходу. Рятуючись від хрестоносців, євреї прямували на схід. Значно побільшало їх в Україні в ХVI–ХII століттях. Так, у 1734 році на Роменщині було 1825 євреїв, на 1908 рік їх чисельність досягла 12, 5 тис.
За даними перепису 1900 року в Полтавській губернії із загальної кількості населення – 57,1 % складали українці, 11,4% – росіяни, 29,3% – євреї, 1,1% – поляки, 0,4% – німці, 0,7% – інші національності. За даними ж перепису 1910 року в Ромнах із загальної кількості населення – 61,6 % складали українці, 8,6% – росіяни, 28,2% – євреї, 1,0% – поляки, 0,3% – німці, 0,3% – інші національності. Статистичні дані щодо євреїв не завжди відповідали дійсності. В багатьох випадках євреї приховували свою національну приналежність.
Відповідно до статистичних даних, по кількості євреїв м. Ромни поступалось деяким містам губерніі, в тому числі м.м. Золотоноші, Кременчуку, Лубнам та Прилукам, в яких кількість євреїв була відповідно – 31,6%, 46,9%, 29,7%, 30,9% від загальної кількості населення.
У 1890 році в Ромнах проживало 13401, 1910 р. -12410, в 1920 році – 9760 євреїв або 33% від загальної кількості населення, в 1923 році – 3834 або 14,8%, в 1939 році – 1000 євреїв (близько 3%), в 1959 році – 41 єврей. Слід відмітити, що в документах перепису євреями вважались особи, що сповідували іудаїзм; особи ж, що сповідували християнство – євреями не вважались. Тому статистичні дані щодо єврейства, як уже було сказано, реальної кількості євреїв, що проживали в Роменщині, не відображали.
Євреї намагалися жити відособлено та мати свої органи самоврядування, школи, культові заклади, магазини та заклади харчування. Відособлені місця проживання, на яких діяли звичаї та іудейські закони, називались «гетто».
Ще в 18 столітті на Роменщині виникла єврейська громада, якій належала повнота влади в гетто. На початок ХХ ст. євреї володіли шкіряним, миловарним, тютюновим, виноробним (спиртовими заводами) виробництвами; їм належало близько 300 торгових закладів з продажу тютюну.
У 1835 році єдиним купцем 1-ї гільдії цієї національності в м. Ромни був Вульф-Мойсей Городецький.
У 1848 році відкрилося єврейське казенне училище, куди на навчання приймались лише єврейські діти. В м.Ромни з кінця ХIХ століття діяли банківські контори А.Ф.Геймана і В.Б.Бунимовича, парові млини М.Ш.Аврамова, В.А. і С.С.Мостославських і В.А.Кагана, спиртоочисний завод В.Х.Фрідберга, тютюново-махоркова ф-ка Рабиновича-Фратки, друкарні Е.Б.Дельберга і Б.Ш.Ционсона, чавуноливарний завод А.В.Кролика, аптеки А.С.Венгерова і В.Ф.Шульмейстера. Євреї торгували бакалією, хлібом, гасом, дровами, залізом, канцтоварами, книгами, галантереєю, ювелірними виробами. У 1860р. серед євреїв налічувалося 93 купці. Багато євреїв були лихварями, тобто особами, що давали гроші в процент. У 1858 році було засновано єврейське міщанське суспільство.
У 1859 році в м. Ромни була одна синагога, а у 1889 році їх було вже 9. Синагоги були також в містечках Хмелові, Глинську та Смілому. Іудейськими релігійними культами керували рабини. Рабинами міста були: у 1863-1891 роках – Еліезер Арлозоров, в 1867 р. – Янкель Кричевський, з 1887 р. – Шнеур-Залман-Мордехай Новоковський, з 1901 року-Хаїм-Ієшуа Шнеєрсон (1865-1921), онук Цемах Цедека.
У 1901 році заснована єврейська лікарня, при якій була амбулаторія. У 1903 році відкрилося чоловіче єврейське училище. З 1905 р. працювало товариство взаємодопомоги євреїв-прикажчиків.
Між мешканцями м. Ромни та євреями в основному на побутовому грунті, а часом при зверхньому поводженні євреїв щодо інших громадян, постійних утисках православних виникали сутички, які призводили до єврейських погромів. Під час погромів в основному знищувались торгові заклади та наносилися травми євреям. Іноді траплялись і вбивства. В Російській імперії такі погроми пройшли в кінці ХIХ століття. Найбільш сильним був погром в м.Кишиневі. Такий трапився і в м. Ромни 3 травня 1881 року.
Єврейське населення з 1901 року починає потихеньку виїжджати з міста. Цьому сприяли єврейські погроми 1881-1905-1906 років, революційні події тощо. Про єврейські погроми 1905 – 1906 років буде сказано нижче.
Після революції 1917 року в місті Ромни існували єврейські чоловіча і жіноча гімназії, театр, школи, бібліотека, богадільня, лікарня. Євреї займали помітне місце в громадському і політичному житті краю, входили до складу партій і громадських організацій, товариств, зокрема «Тарбус», «Бунд», «Гехопуц», «Культур-ліга» та інших. Але внаслідок соціально-економічних і політичних змін у Радянському Союзі в кінці 20-х років всі ці товариства і партії починають занепадати, а в деяких випадках закривалися владою. Багато євреїв (як і українців) переселені з Роменщини в Саратовську та Уральські області Російської Федерації.
Великих матеріальних і людських втрат євреям було завдано в роки Великої Вітчизняної війни. Місто було зайнято німецькими військами у вересні 1941 р., до цього часу більшість євреїв встигла евакуюватися. Окупаційною владою в місті був утворений юденрат і гетто, куди переселили єврейське населення. Були введені численні обмеження для євреїв, у тому числі обов’язкове носіння розпізнавального знаку. Окупаційна влада використовувала їх на важких роботах, вони обкладались численними поборами. 10 листопада 1941 р. підрозділи першої моторизованої бригади СС та поліції розстріляли в Ромнах, поблизу нинішніх очисних споруд, 1223 єврея – все населення гетто, а за іншими даними – біля 3 тисяч громадян єврейської національності. Деякі з евакуйованих євреїв повернулися в Ромни після визволення міста. У повоєнний час кількість євреїв зменшилась ще й через виїзд до Києва, Москви, Ленінграда та інших міст СРСР, а також через еміграцію до Ізраїлю.
Багато євреїв стали відомими за межами Роменщини (про них буде розповідь нижче). Це зокрема такі відомі вчені, як академіки А.Ф.Йоффе, М.М.Губергріц, письменник З.Я.Біленко, художник В.М.Бріскін, доктор медичних наук С.С.Фрідленд–Кірчева, батько й дочка Лівітови – В. Лівітов та Л.В.Лівітова, відомий політичний діяч Радянської Росії, член Політбюро РКП(б) Г.Я.Сокольніков, засновник Московського камерного театру О.Я.Таїров та інші (газета «Вісті Роменщини від 19.05.1999 року).
У Ромнах народилися відомі сіоністи П.Рутенберг і Х.Арлозоров (його батько, Элиезер Арлозоров був з перервами рабином міста в 1863-1901 рр.). У Ромнах існували відділення різних єврейських партій. У 1910 р. у місті діяли талмуд-тора, жіноча професійна єврейська школа, три приватних жіночих єврейських училища. Після встановлення радянської влади економіка міста підупала і населення зменшилося. У 1923 р. в Ромнах жило 8593, у 1926р. – 8660 євреїв (близько 33% населення). В місті до 1922 року була навіть вулиця «Єврейська» (нинішня Пролетарської солідарності).
Згідно з даними Всесоюзного перепису населення 1939 р., в Ромнах проживали 3834 євреї. У 1959 р. в Ромнах проживало близько тисячі євреїв (3% населення). Переважна більшість євреїв міста в 1970-90-ті рр. виїхала в Ізраїль, США, Німеччину, Канаду та інші країни. З початку 1990-х рр., з періоду отримання Україною незалежності, в Ромнах функціонувала єврейська громада. У матеріалах Всеукраїнського перепису населення за 2001 р. кількість євреїв в Ромнах не зазначена.

2. Ромни – торгівельне місто.

В ХVII-ХIХ століттях місто славилося великомасштабними ярмарками, що проводилися в м. Ромни чотири рази на рік і давали мільйонні обороти. Один із найбільших і найприбутковіших ярмарків на Лівобережній Україні та третій за величиною в Російській імперії – Іллінський виник наприкінці ХVII століття у Ромнах. У 1852 році переведений у м.Полтаву. Він починався на день святого Іллі (20 липня) і тривав близько трьох тижнів і поступово, з другої половини ХVIII століття, став одним із найважливіших в усій Російській імперії. Сюди приїздили торгувати купці з багатьох країн Європи та Азії. Розташовувався ярмарок на території нинішнього ринку, міського парку, стадіону.
Деякі краєзнавці та історики пов’язують виникнення та розквіт Іллінського ярмарку з будівництвом залізниці, що зв’язувала м. Лібаву в Прибалтиці з Кременчуком та проходила через м. Ромни. Ці твердження не відповідають дійсності. Залізниця появилась в м. Ромни у 1874 році. На той час ярмарок уже був переведений в Полтаву.
Найбільш вірогідною причиною розвитку торгівлі, появи євреїв в Ромнах стало географічне розташування міста, проходження через нього Ромоданівського шляху. Воно, як і інші міста, зазнавало нападів татар, спустошувалось ними, мешканці попадали в неволю та на продаж у рабство в міста Криму та Османської імперії. Але такі напади були менш частими, ніж на інші міста, що розташовані південніше. В містах та селах Роменщини в ХVIII-ХIХ століттях поширилось чумакування. Сіль та інші товари привозилися з Криму, Азову та інших місць не лише для задоволення своїх потреб, а і на продаж. Були періоди, коли майже все чоловіче населення Ромна та сіл Роменщини ставало чумаками. Набрала популярності така професія як прасол, тобто скупник м’яса, риби тощо.
Далекі мандрівки до берегів Азовського та Чорного морів, різні дорожні пригоди й сама чумацька професія згодом утворили тип чумака з особливими рисами характеру, побуту, професійними звичками. Звичай чумаків їздити волами був пов’язаний з тими природними умовами, що існували в Україні. В безкраїх степах воли мали добру пашу. Це було зручно, бо не потребувало брати з дому іншого корму. До того ж воли витриваліші й сильніші за коней, легше переносили далеку дорогу. В Роменському краєзнавчому музеї демонструється унікальний експонат – чумацький віз або чумацька мажа. Чумацька мажа відрізнялась від звичайного воза не тільки більшим розміром, а й красою оздоби. При побудові мажі уникали металевих конструкцій. Коліс не обковували, а робили широкі й товсті обіддя, що складалися з чотирьох частин – дзвоньяків. Осі коліс також були дерев’яні. Колеса придержувались на осях люшнями, що одним своїм кінцем насаджувались на край осі, а другим прикріплялись до верхнього краю возової скриньки. Сама скринька ставилась на насади, а вони в свою чергу – на осі. Основа возової скриньки робилася з дерев’яних брусів. Навантажену товаром мажу накривали великою просмоленою шкірою. До задка мажі прикріпляли мазницю для дьогтю й поличку для предметів, потрібних у дорозі. Всі деталі мажі виготовлялися дуже старанно, часом оздоблювались різьбою, особливо ярмо, люшні, занози.. В дорогу чумак готувався ще звечора. Вранці, до сходу сонця, виіжджав за село на вигін, на призначене місце збору валки. Зібравшись, чумаки вибирали отамана. Першу ніч валка в 30-50 возів проводила біля села, нібито щоб мати змогу взяти з дому забуту річ, якщо таке траплялося. Рано-вранці, ще затемна, чумаки вирушали в дорогу. Перший відпочинок був о шостій чи сьомій годині, тоді ж чумаки й снідали, другий – десь опівдні на обід, третій – на вечерю й нічліг. На ніч чумаки ставили мажі чотирикутником, по 5-10 маж з кожного боку. В середині табору розводили вогнище. Відпочиваючи, розважалися піснями. Якщо була сприятлива пора й гарна дорога, то валка проходила порожняком за день 35 верст (біля 37 км). Звідси і розташування міст та містечок в Україні. Розташовувались вони один від одного на 30-40 км. В дощ рух валки припинявся, бо мокрі ярма натирали волам шиї. При нормальних умовах, коли не було особливих перешкод у дорозі й стояла сприятлива погода, чумаки з Роменщини йшли до Криму біля 3,5 тижнів. За сезон робили три ходки. Першу – десь у середині березня, другу – наприкінці весни, а останню – на початку жовтня.
Велике значення в чумацькому промислі мали шляхи. Із стародавніх головних шляхів, якими користувались роменські чумаки, були найбільш відомі Муравський, Ромоданівський та Сагайдачний. Муравський шлях отримав назву від слова мурава – дрібна трава, що росла обабіч дороги. Цей шлях починався біля м. Лівни, що на Орловщині, і йшов через Курщину, Білгородщину, Харківщину, Полтавщину, південь України і закінчувався після Перекопу в Криму. Муравський шлях приваблював чумаків тим, що був рівним, простим, проходив по степах з гарним випасом для волів.
Ромоданівський чумацький шлях — відрізок старовинного шляху, що вів із Російської держави до Кримського ханату через територію Гетьманщини. Ромоданівський шлях мав незначну кількість переправ і минав великі населені пункти і проходив від Конотопа, Путивля, Смілого на Ромни, Лохвицю, Лубни, Кременчук й далі за Дніпром сполучався з іншими шляхами, що йшли на південь. В давні часи ромоданами на Україні звалися постоялі двори, хутори, що стояли понад великими шляхами. Сучасне селище Ромодан, що колись стояло над цим шляхом, могло дати йому таку назву. Прямуючи до Чорного чи Азовського морів, чумацька валка вже після переправи через Дніпро не почувала себе безпечною. Щомиті на чумаків зненацька могли вчинити напад татари. Тому чумак мусив брати з собою зброю й вправно володіти рушницею, шаблею та списом. У разі нападу татарів чумаки будували з возів укріплення й тримали оборону. До прокладення залізниць Ромоданівський шлях у 1860—80-х рр. залишався одним із найважливіших, яким чумаки ходили в Крим. До середини ХIХ століття його часто використовували для прогону гуртів худоби як на ярмарки Лівобережної України, так і в центральні губернії Російської імперії. До нашого часу в м. Ромни збреглася частина Ромоданівського шляху. Це дорога від колишньої площі Леніна, повз магазин «Теремок» в напрямку дачного кооперативу і далі на Берестівку.

3. Початок ХХ століття в Ромнах.

Життя на початок ХХ століття складалось так, як жили в основному всі громадяни імперії і Роменщини. Робота від сходу до заходу сонця, простий селянський побут і такі ж прості селянські радощі – народні пісні по вечорах, хороводи і гуляння під гармошку в дні свят. І, звичайно, церква. У дні релігійних свят гарно одягнені селяни, міщани, козаки йшли до церкви. Це був один із способів спілкування, тут дізнавались про всі новини життя селян, проходили різні знайомства тощо. Будь-яких засобів масової інформації майже не було і всі новини ставали відомими від окремих заможних громадян, які мали можливість купити газети. Рідко кому – хіба що заможним селянам, міщанам, що заробили лишню копійку торгівлею, вдавалося вибратись за межі села, волості та побувати в містах. Церква в ті роки для більшості мешканців була і музеєм, і школою життя. Населені пункти були відокремленими. На території Роменщини було лише 2 міста (Ромни та Глинськ) та містечка Хмелів, Сміле.
ХХ вік входив в життя мешканців Роменщини церковним передзвоном і люди майже не помітили початок нового століття. В столицях Європи та Російській імперії йшли суперечки та гадання, що принесе майбутнє. Газети писали, що це буде століття великих наукових відкриттів, вік розквіту промисловості та техніки. Але в провінціях газет майже не читали. Переважно була виснажлива праця від зорі до зорі. Впродовж тисячоліть основною тягловою силою були воли та коні і лише наприкінці ХIХ століття появились автомашини, які уже до середини ХХ витіснили коней та волів.
Основним джерелом існування громадян залишались доходи, отримані від непосильної праці на землі. Тяжка праця підривала здоров’я, тривалість життя була невеликою. Смертність, особливо серед дітей, була надзвичайно високою. Щоб, не дай Боже, дитина не померла нехрещеною, відразу після народження її хрестили. Тому, коли в жінки розпочинались пологи, чоловіки бігли спочатку за священнослужителем, а потім уже – за повитухою. Сім’ї в основному мали по 8-10, а іноді і більше дітей.
Державна казна в кінці ХIХ століття була порожньою, надходження грошових коштів відбувалося в основному за рахунок податків, що зростали з року в рік. Для того, щоб збільшити податки в імперії, в кінці ХIХ століття було проведено перепис населення. В Полтавській губернії такий перепис населення був проведений в 1885 році, а потім в липні – листопаді 1900 року. На початку XX ст. зростає число селян, які виходять на заробітки до різних заводів у Донбасі та на цукроварні. Збільшується переселення їх у Сибір та Далекий Схід. Але, переселялися в основному не бідняки, а середняки, які могли їхати з певним капіталом, що давав їм можливість заснувати господарство на нових місцях. У XX ст. земства вживали заходів, щоб поліпщити селянам переселення до Сибіру.
Внаслідок тяжких умов життя селянства та існування великопоміщицьких маєтків зростав революційний настрій серед селян. Цей настрій підсилювали люди, які поверталися з роботи на фабриках та копальнях. Становище погіршало в 1901 році внаслідок недороду. В 1900-1901 роках в Україні зареєстровано 670 селянських виступів, а в 1902 році селянський рух охопив Полтавську, Київську, Харківську губернії. Селяни палили поміщицькі садиби, цукроварні, млини, рубали ліси, забирали сільськогосподарський реманент, переорювали поміщицькі землі. Поміщики тікали, покидаючи свої маєтки напризволяще. Найбільшої сили досяг селянський рух у 1902 році. В березні 1902 року зруйновано 40 поміщицьких маєтків у Полтавській губернії. У Харківській проти повстанців було вислано військо. До суду притягнено 960 осіб. Без судових рішень багатьох селян покарано шомполами. Усе це збільшувало революційні настрої мас, посилилась агітація революційних партій, які закликали народ до боротьби проти царського режиму.

ДАНІ ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ РОМЕНСЬКОГО ПОВІТУ НА КІНЕЦЬ 1900 РОКУ.

 

ВОЛОСТІ	Госпо-дарств	Чоло-віків	Жінок	Усіх
БАЦМАНІВСЬКА с.Бацмани, х\х Можневщина, Каминський, Лакізин, Бугая, Гребенників, Березоватий, с.Гаврилівка, х.Стрижавка, Тарасківщина, Баштин, Сенчин, Чижиків, Чепчин , (Мар’яна Олава), Рудий (Дяченків), Хранків, Потебні. с.Кропивенці, х.Довгополівка, Ковбасин. с.М.Бубни, с.Ріпки, с.Салогубівка, с.Ненадівка.	1807	5305	5178	10483
БОБРИЦЬКА с. Бобрик, х/х.Левандівка, Гайдуків, Сластеників (Севастеник), Ліски (Лукашевщина), Олексіївка, Ліски (Якимовичів),Свірського -1, Свірського-2, Веретеляків, Балясний, Лукашевщина, Новосьоловка, Свірського  – 3, Святів, Богаткевичів, Закубанька, Савойського-1, Савойського-2, Саханського, Редькін (Степний кут), Попівщина, Борисенків, Чередниківщина, Кузьменків – Гарсенків, Кузьменків–Черненків (Перехрестівщина), с.Біловод, х.Попівка, Вакулин-Прусів, Терещенків, Бажанів, Максименків, Кашпуровський, Лавірківщина, Україна, Очеретяний, Марків.	1403	4109	4105	8214
В.-БУБНІВСЬКА с.Великі Бубни, х.Корніїв, Базів, Василів, Романів, Рудин, Борсуківщина, Олава (Маклашевський), Осовик, Світів, с. В’юнне, с. Галка, х.Косарівщина, Шклярівщина, Золотницького,  Маклашевського, Мризів, Загурський, Плужників, Хачків – Коржів, Босого, Лікарщина. с. Ведмеже, х. Головнин, Полетикін, Саханів,Бойків, Купчинський, Семків, Веселий, Романець.Хрещатик, Винників, Савченків, Босяків, Іванченків-Грицаїв, Ящурка-Яри, Дейнеківщина, Ремінець, Бабчин, Кібців,Посад, Марківщина, с. Мокіївка, д. Заїзд, д. Глобівка.	2053	6011	6149	12160
ГЛИНСЬКА с. Глинськ, д. Сурмачівка, д. Чеберяки- Погорілець, х/х.Заруднівка, Пархоменків, Данилів, с. Артюхівка, х/х Григоровича, Перелісок, Азруба, Клименків, Гебихів, Олава, Зайців, Громадський, Сваригін, Маяківщина, Лучки, Напрасний. с.Волошнівка, х/хСтара Губарівщина, Нова Губарівщина, с. Хоминці, д. Локня	2662	7757	7562	15319
ГРИНІВСЬКА с.Гринівка, с.Беседівка, с.Томашівка, х/х. Москаленків. Токманів, Панченків, Мельників, Луценків, Середин, Поповичів, Махновського, Маршалів, Доценків, Нелинів, Косенків, Казенний, Бардаків, Середин, Омелянського, Панченків та Чеморкалки, Бишкінь, Поверенного, Кірасирів. с. Чернеча Слобода, х/х Пранки, Хоружівка, Главин, Махновський, Азігарів, Черевків, Квашки, Марченки, Богдани, Жуки, Феськи, Строканів, Пересядька.	1327	4294	4344	8638
ЗАСУЛЬСЬКА с.Засулля, с.Герасимівка, х/х Бойків, Дем’яниківський,Багметів, Степурин, Титаренків, Литовківщина, Розумків, Золотарівщина, Кармеліїв, Ковалівщина, Шокотин, Лозовий, Гамаліїв, Бутів, Степури – Сердюка, Кузьменків, Червяків-1, 2, Галенків, Плющів, Радченків, Яковенків, Гринів, Котьків, Базилевича, Новоселівщина, Ярошенків, Балюрівщина, Осовалівщина, Буханівщина, Стовпівщина-1, 2, Різниченків, Погожа Криниця, Кристалівщина, Сороківщина, Ковалівщина, Штаньків, Кадігробів,  Постильниківшин, Різників, Колесників. с. Пустовійтівка, с. Оксютинці, х/х Потішин, Солонці, Тюнкін, Шелівський, Замурин, Холошин, Павлович, Кишинів, Чернобук, Закалюжний, Сиренків, Романів, Скрипалів, Заворотьків, Оксютинці.	2185	6145	6138	12283
КОРОВИНСЬКА с. Коровинці, х\х  Строканів, Пожарня, Шклярівщина, Комарівка, Савинський, Самійлівщина, Браженці, Ракова Січ, Курячий Брід, Гай, Дігтярня, Рубанка, Перекир (Корчин), Овечий, Тимошенків, Ніщети, Курганів, Лахновщина, Пулин, Балюрин,Симонів, Ковалів, Шаповалів, Степаненків, Ярмоленків, Шкроботів, Безкоровайний, Муховатий, Кущів, Омельченків, Шульжин, Тютюнників, Каплунів, Красножонів, Грабарів, Ялова Долина, Корчевий, Комісарів, Касянів, Писаренків, Мелешників, Діброва, Бороданів, Деркачів, Юхтин, Рубанків, с. Вовківці. х\х  Іванченків, Головачів, Греків, Гуменів, Панченків, Зінів, Дядин (Сучкоріз), Павловський, Біловод,	2163	6833	6656	13489
Вершинський,  Іщенків, Головачів, Заруддя, Правдюків, Луцаки, Турчин, Чергинів (Чигинин), Галенків, Шевченко, Савченків, Галенко, Ємців, Вервинський, Стягайлівка,Головків, Мошна, Малий, Ковалів, Земляний, Токарів, Турчин, Руденький, Журавліїв, Бражинець, Іовін, Вирвихвіст, Потичиха, Великий, Гейків, Салівонів, Земляний, Сербін, Василенків, Петрусенків, Пикулицький, Рибалчин, Куценкови, Шокунів
ЧЕРВОНО-СЛОБІДСЬКА с.Червона Слобода, с.Сакунова, Слобода. х.Переточки.	539	1738	1670	3408
КУРМАНІВСЬКА с. Березняки, м. Констянтинів, с.Кулішівка, с. Курмани, с. Малі Будки, х\х Глухів, Голубців, Брідок.	1146	3715	3631	7346
ПЕКАРІВСЬКА с.Пекарі, х\х Балонківка, Воронівка	350	1136	1074	2210
ПЕРЕКОПІВСЬКА с. Перекопівка, х\х Артополот-Реняхів, Бараниха, Парасковіївка, Гібський, Вигода, Михайлівка, Шульгин, Бурбин, Новопетрівка, Шульгин -2, Анастасівка, Литвинків, Цигельника, с.Максимівка.	1089	3325	3286	6611
РОГИНСЬКА с. Рогинці, х\х Дяченків, Овчаренко, Ковчанів, Резвий, Сірий, Карнаухів, Яременків	612	1718	1712	3430
РОМЕНСЬКА  м. Ромни с. Погреби, с. Євлаші, с.Лозова, с.Коржі, с.Левченки, х\х Редькін, Московщина, Лозово-Долинський, Римарівщина, Житне, Лозово–Магдалинівка, Яценків, Білогрицівщина, Попівка, Новолозовка, с. Піски, с. Процівка, с. Плавинище, х\х Барташів, Лук’яновича,Квітницький, Зайців, Кононенків, Калугин, Дудки, Гай, Борозенка, Лиса Гора, Ренин, Гайдамаки	3996	11161	11820	22981
СМІЛЯНСЬКА с. Сміле, с. Протасівка, х\х Анцибора, Маліїв, Назаренків, Шкуматів, Бідний, Пономаренків, Христенків, Булимів, Красний, Лучки, Івахів, Іваницьких, Іваненків, Новиків, Бесарабка, Трубецький, П’ятків, Могилка, Мальників-Очаків.	2043	5227	5235	10462
ТАЛАЛАЇВСЬКА с.Талалаївка, х\х Запорожчика, Ново-Петровський, Квасничка, Заруддя, Новиків, Березовський, Шовкоплясів, Березоватий (Репчанський), с.Королівщина, х\х Миколаївка, Загайків, Свірський, с. Липове х\х Нинів, Скороходів, Пугачів, Бобровиця, Шокодька, Петраса, Тимошівський, Олава, Ясенівка, Лавірків, Мартиянів.	1481	4347	4364	8711
ХМЕЛІВСЬКА м. Хмелів, х\х Малий (Маленків), Гордійка, Можневщина, Пузирів, Солодухівський, Галочка (Федотів), Шкляревича (Галецький), Шульгин, Сторчаків, Шевченко, Зеркалька, Буквич, Картавий (Твердохлібів), Строїв, Карпенків, Басівський, Кутелів (Балюрин), Куриленків, Андріївський, Ближній, Новеньий, Галецький, Анцібора, Синенків (Берченків), Полетикін, Гордієнків, Коробчіїв, Яковенківщина, Касянів, Томін, Поляків, Бугримів, Кривогузів, Пашків, Шинчін, Семеренків, Сажировщина,Стенсін, с. Басівка, х\х  Борщилів, Лесиків, Дуплій, Холодний, Бутів, Северинів  (Городище), Тахтаїв, Журидка, Строчинів, Свергунів, Заклимка, Гордійка, Бовтунів, Косачів, Склянський, Гай, с.Великі Будки, х\х Манджосів, Городище, Залужський, Горуновичів, Яровий, с. Калинівка,	2047	6164	6030	12194
с.Миколаївка,  х\х Баганькевича, Борозенка (Полетикін), Карапчіївка, Могрівщина (Марківщина), Ковалівка, Тимошівка, Матяша, Степовка, Коротуна, Полюшкіна, Авраменків, Шимича, Пінькасів.
ХОРУЖІВСЬКА с.Хоружівка, с. Іванівка, х/х Клименків, Дарагана, Чемоданівка, Гамаліївка.	1162	3575	3572	7147
ХУСТЯНСЬКА с. Хустянка, х/х Сулимів, Анцібора Горовий), Бакаїв-1, Романенків, Щебетунів, Бездітків, Івахників, Строїв – Лєщенків, Рєзників, Сергієнків-Жаворонків, ВеликаРудка, Боханів, Барташа, Лащів, Костенків, Анциборів- Величків,  Квачів Кут, Гундарій, Солонинкін, Дубровин, Пасевинів, Чепурків, Миколайків, Синевидів, Ярового, Шевченків, Кібців, Глушків (Хустянський), Іващенків, Кусайків, Королів- Хорищенків, Шкуматів (Любичів), Гусаків, Коновалів, Кущів, Шейкін, Миколайків, Романчуків, Батраків, Гречкін, Гонтарів, Найдін, Вербовий, Дяків, Бурлаків, Піддубного, Романенків-1, Строїв, Романенків-2, Пасевинів, Саєнків, Муркін, Позняків, Телевний, Черненків, Дробинки, Чернухін, Пирогів, Безверхий, П’явкін, Панченків, Лозовицький, Фастівця, Щербанів, Бєланів, Мельників, Добровольський, Королів, Салія, Козирів, Шевченків, Рокитянський, Захарківський, Мухін, Горячий, Шинкаренків, Романчуків, Дяченків, Коцурів, Тріусів, Турчин, Харченків, Бабичів, Ковалів, Бакась, Анастасевича.	1111	3841	3749	7147
ЧЕРНЕЧЕ-СЛОБІДСЬКА с. Чернеча Слобода, х/х П’явкін, Сніжків, Грибоводів, Тригубів, Огіїв, Романчуків, Цюмин, Громековка, Капустянів, Мусієнків	1467	4808	4748	9556
ВСЬОГО:	30643	91057	91075	182232

 

 

 

 

ВЕРСТВИ НАСЕЛЕННЯ

 

ВОЛОСТІ	Госпо-дарств	Коза-ків	Селян	Казен- них	Не–приві-лейо-ваних	При-вілейо- ваних	Усіх
Бацманівська	1807	9200	696	126	222	230	10483
Бобрицька	1403	3520	4103	66	309	216	8214
В.-Бубнівська	2053	8737	2521	111	534	257	12160
Глинська	2662	10165	3375	248	1192	339	15319
Гринівська	1327	4557	97	3325	502	157	8637
Засульська	2185	6141	4159	1049	602	332	12283
Коровинська	2163	6591	6033	219	254	932	13489
Курманівська	1146	443	6734	17	58	94	7346
Червоно – Слобідська	539	3360	3	6	39		3408
Пекарівська	350	9	2024	21	2	154	2219
Перекопівська	1089	4376	1948	18	127	142	6611
Рогинська	612	751	570	6	21	82	3430
Роменська	3996	6970	4050	426	9352	2183	22981
Смілянська	2043	7185	286	2446	320	225	10462
Талалаївська	1481	3279	4501	350	420	161	8711
Хмелівська	2047	7410	3439	773	238	334	12194
Хоружівська	1162	20	6818	5	85	219	7147
Хустянська	1111	4598	49	2820	64	59	7590
Чернече – Слобідська	1467	312	248	8901	58	37	9556
ВСЬОГО:	30643	86270	55011	20930	14369	5652	182232

 

Примітка: а) Привілейовані – дворяни, купці, почесні громадяни, духовенство, чиновники, військові, іноземці та особи вільних професій – учителі, медпрацівники тощо.

б) Непривілейовані – козаки, селяни-власники, казенні селяни, міщани.

в) Казенні селяни – державні селяни, що до реформи 1861 року були кріпаками.

в) По даних «Адміністративно- територіального поділу Полтавщини. 1648 – 1941 рр. Довідник з історії адміністративно-територіального поділу». Полтава 

 

Станом на  1900 рік у волості оброблялось 152981 дес. землі. Із них зайнято парами – 34139 дес., сінокосами -2255 дес., посівами 165587 дес. Засіяно: житом – 40166 дес., озимою пшеницею -1124 дес., яровою пшеницею – 6887 дес., ячменем – 14094 дес., вівсом – 28494 дес., гречкою – 13383 дес., просом – 5315 дес.

Число десятин землі, зайнятої посівами: баштанами – 190, коноплями – 1695, льоном – 76, картоплею – 1158, буряком – 1121, тютюном – 1451,

Станом на кінець 1900 року в волості налічувалось 30643 господарства, але 2693 з них і  в яких проживало 14187 осіб взагалі не мали ніякої (орної, сінокосів, лісів) землі. А 5133 господарства, в яких проживало 4649 осіб, мали землю, але не орну. Взагалі безземельних було 7826 господарств.

Населення Роменщини постійно йшло на заробітки. Так: у 1900 році на дальні заробітки пішли мешканці 3737 господарств, із них взагалі безземельних – 594 господарства. Всього на дальні заробітки в 1900 році пішло 5037 осіб, з яких: 4123 чоловіки, та 914 жінок.

У повіті на початок ХХ століття було рогатої худоби: волів – 9949; корів ( без молодняка) – 18917; коней  (дорослих) – 25479, стригунів та лошат – 6266; овець та ягнят – 89866.

Господарства мали сільськогосподарських знарядь праці: плугів багатолемішних – 127, однолемішних – 1783, дерев’яних  – 10394; буккерів та екстирпаторів – 696; рал – 13431; сох – 3832; борін (металевих) – 15845, дерев’яних – 10774; катків – 1825; віялок та сортировок – 1725; сіялок (рядових) – 34, розкидних – 76; молотарок  (парових) – 17, кінних – 381, жаток та снопов’язалок – 79.

Краєзнавець Володимир Северин