Народна етимологія багата на гіпотези щодо витлумачення назви міста Суми. Так, за одним із переказів, місто (відповідно і річка Сума (Сумка)) були названі так через те, що на березі цієї водойми при закладенні поселення нібито знайшли три мисливські суми (сумки), які потім були внесені до герба міста, затвердженого в 1781 р.
За іншою легендою, топонім є похідним від апелятив сум (туга, журба): перші поселенці, мовляв, дуже сумували за своїм рідним краєм й засвідчили це в найменуванні поселення. Близьке до вищезазначеного (тобто таке, що побудоване на зв’язку з лексемою сум у значенні “туга” і под.) є інше припущення: в давнину місцевість, де виросло сучасне місто, була дуже болотистою. Болота ж “сумували” (відтворімо в пам’яті слухові враження від болотистої місцевості !), навіюючи смуток, тому й називали місцевість (а від неї найменування поширилося і на поселення) Сумами. Якщо підійти до цього припущення дещо прискіпливіше, пильніше, то можна знайти в ньому раціональне зерно. Адже, якщо, навіть очима сучасника, подивитися на місцерозташування Сум, то очевидним і незаперечним виявиться те, що місцевість, де первинно виникло місто (і до цього часу!), дійсно низинна. І те, що в минулому навколо були болота, сприймається і розцінюється як цілком реальний факт, до того ж, можна сказати, приймається аксіоматично – очевидність цього яскраво простежувана і нині. Проте, чи ж дійсно ця ознака навколишнього середовища (своєрідні болотяні звуки-враження) покладена в основу найменування? Напевно, що ні. Це лише спроби використати відоме, близьке, подібне для пояснення невідомого.
Наші наукові обґрунтування першовитоків ойконіма Суми відмінні від свідчень народної етимології. Звичайно, відштовхуватися у даному випадку треба від гідроніма Сума. Ми цілком поділяємо припущення, що “первинна назва належить річці Сумі. Від неї найменування “Сумине городище”. До речі, в перших документах місто згадується як “Сумин городок”. Отже назва міста похідна від гідроніма Сума (Янко, 5, с.73). Важко не погодитися з цими міркуваннями.
Треба зауважити, що в народі побутує потамонім Сумка, а не етимон Сума. Ускладнення топонімічної основи суфіксом -к- із зменшено-пестливим значенням можна, мабуть, пояснити зовнішніми ознаками гідрооб’єкта, які й спричинили такі видозміни в слові, зокрема тим, що ця річка невелика, надто зміліла (особливо якщо її порівняти з Пслом, притокою якого вона є).
Таким чином, виникнення ойконіма Суми відбувається шляхом перенесення найменування річки на назву поселення. Звичайно, походження потамоніма Сума (Сумка) цікавить не менше, ніж встановлення першовитоків зазначеного ойконіма.
Найвірогідніше, що гідронім (потамонім) Сума похідний від топооснови су, що в багатьох мовах має значення “вода, струмок, озерце” (тюрк., чув., кор. та ін.) (Мурзаев, 2, с.528-529). На думку вчених, неможливо перерахувати всіх географічних термінів, що в різних народів починаються з су: тюрк. Суат “місце водопою біля колодязя, річки, озера”; тур. 8и\уаі -“водопій”; болг. Суват – “водопій”; Саат – “місце водопою біля річки”, Суат -“запруджена водойма”; узб. Субой – “берег, місцевість вздовж річки”, Субаши- “початок річки”, “голова потоку”, Суак – “зрошувальна канава”, “арик”; азерб. Субасма -“наводнення”, Сулу – “обводнений”, Сузус -‘”безводний”, Суамбар – “водойма, водосховище” і т.д. Дослідники географічної термінології відзначають, що в Європі та Азії безмежна кількість гідронімів з терміном су, що виступає не тільки в початковій позиції (Суг, Сугат, Сула та ін.), а й у кінцевій (Карасу, Сарісу, Аксу, Койсу та ін.) (Мурзаев, 2, с.529). Окрім того, лексемі су властиве і значення “туман” (в морд, та ін. мовах), а у фінській, що особливо показово, існує апелятив «інші з таким же значенням (Мурзаев, 2, с.529). Для більшого переконання можна зазначити і те, що Фінляндію нині називають ще Суомі (що, мабуть, означає “земля (країна) води” або “земля води і туману”). Окрім того, в давньоруській мові існувала лексема сумь – “др.-русск. название финнов и Финляндии (Фасмер, 3, т.З, с.803). На наш погляд, зв’язок гідроніма Сума з елементом су в значенні “вода” і под. незаперечний. Така думка виникла і у краєзнавця П.Сапухіна. Проте ніхто з дослідників не звернув увагу на другий елемент лексеми -ми, не кажучи вже про те, щоб спробувати обґрунтувати його значення, пов’язавши з першим компонентом, або ж пояснити причини виникнення лексеми в цілому як географічного найменування тощо.
Звичайно, це питання досить таки нелегке. Його не можна розв’язати на основі даних тільки якоїсь однієї, окремо взятої галузі науки. Як переконаємося нижче, у подібних випадках для одержання переконливих результатів дослідження треба використовувати весь можливий комплекс наукових знань.
Отже, ми схильні вважати, що розглядувана лексема (топооснова) утворена шляхом поєднання компонентів су і ми. Першому нами приділено достатньо уваги. Другий, тобто ми, у багатьох мовах зафіксований із значенням “земля” (фін.-угор., ест., манс. та ін.) і, на думку вчених, залишив великий слід у топонімії. Проте само собою виникає питання: яким чином у наше середовище потрапили фінно-угорські мовні елементи?
Наступним пошуком є з’ясування того, яке ж значення властиве лексемі Сума як гідронімові. На основі проаналізованого матеріалу стверджуємо, що, найвірогідніше, потамонім Сума розшифровується як “річка у водній (низькій, заболоченій тощо) місцевості”. Адже ця річечка впадає у Псел (пс, пси – ріка, вода (адиг., абх.); (див. детальніше: Мурзаев, 2, с.465-466)), до того ж місцевість навколо Псла поблизу міста і досі, незважаючи на плин часу, низинна. Біля впадіння Сумки у Псел протікала річка Стрілка (колись Стрілиця – що не вносить суттєвої різниці). (Нині вона тече під землею, як згадка про неї- вулиця Набережна р.Стрілки; цікаво, що Стрілка (Стрілиця) колись іменувалася Сумкою, тоді як Сумка – Сумою). Гідронім Стрілка (Стрілиця), очевидно, має зв’язок з однойменним апелятивом, який дослідники визначають як народний географічний термін, фіксуючи його із значенням: 1) “мис, довга коса при злитті двох рік, двох ярів” (Мурзаев, 2, с.526), – у даному випадку – Стрілки, Суми і Псла, 2) “підвищення серед боліт” (Воробьева: див.: Мурзаев, 2, с.526) -дійсно, Стрілка протікала у дещо вищій місцевості порівняно з Пслом, 3) “межа” (Воробьева: див.: Мурзаев, 2, с.526) – річка Стрілка своєрідно відмежовувала підхід до міста з заходу, 4) “притока річки” (Черепанова, 4. с.212) – Стрілка є притокою Суми. Як бачимо, кожне з наведених значень підходить для обґрунтування найменування цього водного об’єкта. На жаль, поки що не вдалося встановити, з якого часу і ким відбулося перейменування Сумки в Стрілку.
Таким чином, на невеликій площі перепліталася низка водних артерій, спричинюючи заболоченість, значну наводненість території. Тому, очевидно, річка Сума й успадкувала назву, в основу якої покладено загальне значення лексеми сума “річка у заболоченій місцевості” тощо. Для порівняння можна навести гідронім Сула і апелятив сула. (Сума і Сула – близькозвучні, споріднені лексеми): на основі досліджень Є.О.Черепанової сула – це “непрохідне болото” (Черепанова, 4, с.213). Поселення, що зародилося поблизу ‘” тодішніх річок Сумки (нині Стрілка), Суми (нині Сумка) та Псла стало іменуватися як Сумин городок, що також відповідало географічному місцерозташуванню: укріплення, яке виникло в заболоченій (низинній, водній) місцевості. Причина трансформації назви у форму ріигаііа Іапгут точно не відома. Може бути, що множинна форма ойконіма утворилася в результаті зовнішніх змін топографічного об’єкта: місто з часом збільшувалося, розросталося, що й зумовило мовців змінити форму присвійного прикметника Сумин, який вказував на визначальну ознаку місцевості, – на множинний іменник Суми (можливо, спочатку від назви “Сумин городок” відбулося усічення іменника “городок”, унаслідок цього залишився тільки прикметник Сумин, який потім і зазнав подальших змін, що в свою чергу були викликані ще й зручністю користування назвою у повсякденному вжитку). На жаль, поки що не вдалося встановити, з якого часу побутує ойконім у множинній формі. Можна тільки відзначити те, що в “Літописі Самовидця” (1, с. 123) він згадується як ріигаііа Іапгут при описі подій 1676 року: Того ж року (1676. – Т.Б.) полковник Стародубовській Петро Рославець … пойшол на Москву …, хотячи поддати Стародуб, жеби зоставал як городи українніе московскіе: Суми и Рибное”.
При з’ясуванні першовитоків найменування міста виникає, що закономірно, ще одне питання: чому поселення не успадкувало свою назву від гідроніма Псел? І це було б не скільки точним, як більш звичним для номінації явищем: основною великою водною артерією тут, без сумніву, виступає Псел, тому не викликало б заперечень, аби цей гідронім став базою для творення ойконіма – міста, що виникло на березі Псла. Проте це не відбулося, і, вважається, через те, що назву Псьол (Псел) було вже одного разу використано в російській географічній номенклатурі: “Городом на Псле” іменувалося споруджене за наказом Івана IV в руслі річки Псла місто-фортеця, що проіснувало недовгий час. Тому нове місто Слобожанщини, щоб уникнути всіляких непорозумінь та плутанини, назвали “Суминим городом”.
