Замовкніть!

Тишина

Тишина
Не всегда нужна нам тишина,
Но она нужна когда идёт война,
Когда вулканы рвутся из земли,
И раскаты грома слышатся вдали.
Нужна нам тишина когда ребёнок плачет,
И раздаётся стон в мучениях больного.
И понимать не можем мы иначе.
Она, как Солнце, для любого.
Слух нам дан, чтоб звуки ощущать
Всего происходящего земного.
Но тишину необходимо сохранять,
Как человека берегут родного.
Она нас ласкает и нежит
На прогулке, в обьятьях мечты.
В ней часто рождается свежий
Всплеск приятной, мирской суеты.
Тишину, ведь, на рынке не купишь,
Просто, ей места там нет.
Тишины никогда не разрушишь,
Той которую любит поэт.
В тишине засыпает природа,
И рождается музыка века.
В тишине процветает свобода,
Что возносит всегда человека.
Август 2007 р.

***
Самотність
Як зірки на небі гаснуть,
Так життя моє минає.
Чому я така нещасна?
Ніхто навколо не згадає.
Був чоловік – війна забрала,
Сини і дочка повмирали.
А старість ближче підступала,
Роки в житті тяжкі настали.
Лягаю спати – часто плачу,
Буває молодість згадаю,
Щаливі дні і неудачі,
Свої завжди і мого краю.
В людини шлях життя короткий,
Та різний чомусь він у всіх.
В одних приємний і солодкий,
А в інших мало має втіх.
Чому до інших я попала?
На разі важко це пізнати.
Болячок досить назбирала.
Як самотній доживати?
Колись думки про це минали,
Тепер частіше припливають.
Чому ті сили, що тримали,
Тепер так швидко залишають?
Самотність душу вивертає,
Як сили чахнуть, то тим паче.
В житті надії вже немає.
При цьому всякий з нас заплаче.
Серпень 2007 р.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *