Слався, Ромен, моє місто кохане!
Плюскіт річок у вечірній імлі.
Пишні сади і квітучі каштани,
Шпилі церков на козацькій землі.
Хвилі пісень і знамена прадавні.
Шепіт тополь і полів оксамит.
Подих віків у будівлях і ставнях.
Смуток могил і розстріляних літ.
Слався, Ромен, віковічная тайно,
Тиха верба, соловей у гаю.
Місто моє молоде й незвичайне,
Квітка-ромен у козацькім краю.
Хай тобі сняться веселки у небі,
Діти і внуки зміцнілі ростуть.
Хай приїжджають частіше до тебе
Ті, кого ти виряджаєш у путь.
Олеся ЛАСТІВКА (Зоя СОЛЯРИК )