УКРАЇНА
Україно моя, рідний краю!
Я інакшого, справді, не маю.
Україно, співуча і мила,
Де взялася у тебе та сила,
Щоб роками цвісти і співати?
Ти – як добрая , милая мати.
Ти ласкава і ніжна до нас.
І ми віримо: прийде той час,
Коли гордо розправиш ти крила,
Наче білі у морі вітрила.
Процвітай же на радість народу,
Пий з криниці прозорую воду.
Теплим сонечком ти зігрівайся,
Ворогам в боротьбі не здавайся!
ВЕЛИКЕ ДИВО
Порались, хазяйнували…
Що було – геть розламали.
Села ніби погоріли,
Люди в селах помарніли.
Де ж хазяїн той пропав?
Вивіз все і геть продав.
Обіцяв добробут всім –
І кудись утік з усім.
Обіцяли-обіцяли,
А самі кудись пропали
Разом із добром народним,
Люд залишивши голодним.
Чи на морі, на Канарах?
Хоч потрібно буть на нарах!
Геть народ свій обікрали,
Що було, то все забрали.
Обіцянки слав красиво,
Обіцяв він людям диво.
Так милуйтесь, добрі люди,
Що накоїли паскуди!
СЛАВА УКРАЇНІ!
Українська наша земле,
Мамо-Україно!
Гірко й прикро нам за тебе,
Що ти марно гинеш.
Не здавайся, не корися
Тим, що сплюндрували.
В небо світле подивися,
Що б там не казали.
Подивись: яких синів ти,
Ненько, народила.
Знай: тебе так люблять діти.
Вони – твоя сила.
Дні і ночі всі стояли
За свободу й братство,
Бо надію добру мали.
Не вірили в хамство.
Зазіхнути як посміли
На святе, на волю?
Нашу землю захотіли,
Щоб змінити долю?
Чи то ненька їх навчала
Лізти в наші справи?
Чи для щастя сповивала,
Для миру і слави?
Схаменіться, добрі люди,
Жити будем в мирі.
Україна ціла буде,
Та й люди щасливі.
Чи то матінка бажала,
Щоб змогли посміти
Одне в одного стріляти
Сини її – діти?
Опустіть же вашу зброю,
З колін підніміться.
Гірко матерям до болю
На таке дивиться.
В Україні – милі сестри,
А брати – в Росії.
В нас сім’я була донині,
Навіть спільні мрії.
Тож не смійте нас ділити:
Ми вас не просили.
Не дозволимо ганьбити,
Зберемо всі сили.
Відвоюєм рідну землю.
Ми ж бо українці.
Жити в єдності нам треба,
А не поодинці.
Спільне в нас міцне коріння
І одна держава.
Слава! Слава Україні!
І героям СЛАВА!