Нижній ярус іконостасу церкви Покрова м. Ромену.

Шалматов Сисой Зотович

Багато років його славне ім’я замовчувалось Радянською владою з ідеологічних міркувань.
Ні в одному енциклопедичному словнику з часів ії панування неможливо було знайти відомості про великого майстра різьблених скульптурних статуй та багатоярусних із позолотою пишних іконостасів.
Де набував він початкових азів майстерності, невідомо.
У 1750р. Шалматов приїхав до м. Курська, відкрив там свою майстерню та виконував закази Курських та Белгородських храмів.
З початку літа 1767р. він їздив в Запорозьку Січ. Мета його поїздки – заключення контракту на виконання іконостаса для новозбудованого за кошти кошового Заппорозької Січі П.І. Калнишевського собору в м. Лохвиця.
Шалматова на Запорожжі зустріли дуже гостинно, запропонували йому замовлення, на виконання яких йому знадобилось би двадцять років.
Він зробився наближеним майстром та приятелем кошового.
В своїх листах Калнишевський звертався до нього: «Благодійнику мій, Сисою Зотичу!».
Шалматов хоча і числився тоді мешканцем міста Охтирки і тримав там свою майстерню та помічників, більше жив у різних селах, містах і на Запорожжі.
У 1773р. князь Долгоруков доручив йому виконати оформлення інтер’єру для збудованого собору у м. Полтаві
Найкращою його роботою був іконостас церкви Покрови в м. Ромен (1768-1773рр).
Про унікальність цього витвору можно судити хоча б по тому, що видатний майстер працював над ним аж п’ять років. Тоді, коли в середньому робота над великим бароковим іконостасом забирала від двох до трьох років.
За визнанням ряду дореволюційних дослідників іконостас був одним із найкращих у Російській імперії, виканонаних у стилі «рококо».
Автор каталогу «Дерв’яні храми України (Нью-Йорк,1987р.)- архітектор Філадельфійського університету Тит Геврин писав: « Один із найкращих зразків іконостасів був у церкві святої Покрови в Ромнах. Він, пишний простягався через всю широчінь центрального зрубу і бічних рамен, виконаний винятково розкішно в стилі «рококо», типовому для українського сницарства( різьблення з дерева) середини вісімнадцятого століття».
Працюючи над цим іконостасом Шалматов періодично мешкав у містах Охтирці і Ромені.
Пройнявши уявою віки, я бачу, як видатний майстер ходить площею нашої славетної твердині, на якій вирує, вже далеко відомий, Іллінський ярмарок.
Як він іде повз опечатану ветху святу Успень, яка вросла в глину на місці ії першої попередниці з часів князя Володимира, і за якого приховавсь перший у фортеці з цегли двоповерховий будинок лубенського полковника Марковича, що спить собі вже вічним сном поруч із дружиною у склепі собору.
З ганку будинку роменської сотні, на якому майорить смарагдовий прапор із мальтійським хрестом, йому привітно махають руками вже знайомі козаки фортеці, запрошують до колодязя з журавлем напитись води.
І ось Зотович уже в затишному соборі Святого Духу ставить свічку і молить Господа про допомогу в завершенні головної своєї справи в житті – роботи над іконостасом у козацькій церкві древнього міста Ромену.
Сповнений благословіння й нової наснаги проходить він крізь Нікольські башти фортеці до вже рідної своєї Покрови, кидає погляд на ії лутку дверей, на якій його кращий помічник-учень вирізьбив гарний орнамент із ніжних квітів ромену, а він увінчав це дивне переплетення з ромашок написом своєю рукою: «Споруджен храм сей во ім’я Покрови Богоматері коштом і старанням війська Запорозького кошового благородного господина Петра Калнишевського і Давида Чорного».
Зотович заходить у храм зібраного із колодок добірного горового дуба смілянськими майстрами, звідкіля несуться пахощі свіжої деревини, лляного масла та лаку.
Чекаючі його помічники вклоняються авторитетному майстру. Сьогодні над Царськими Вратами вони будуть встановлювати різьблений рельєф панорами древньої фортеці Ромену із двоярусними баштами, збудованими Бопланом, собором та ратушею в вишукану пишну раму.
Перевдягнувшись у робочий одяг, майстер піднімається по надійній драбині на риштування. Окропивши себе святим хрестом, промовляє: «З богом!». Лунає скрип лебідки і великий фрагмент барельєфа, вирізьбленого з липи, возноситься над Царськими вратами.
Минуло вже більше двох віків із дня освячення Покровського храму, на жаль, ми лише тільки з фотографії можемо з гордістю милуватись чарівним іконостасом геніального митця – Сисоя Зотовича Шалматова, який прикрасив наше древнє місто Ромен, примноживши його славу.

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *