Школярики

ШКІЛЬНИЙ ДЗВІНОК

ВИПУСКНИКАМ

Шкільні роки… Швидкі вони й прекрасні:
Дзвінки, урок, перерви і свята.
Шкільні роки в житті, мов Місяць ясний,
Яким вечірнє небо розквіта.
Пройшли вони, немов баскії коні…
А з ними і дитинство вдаль пішло.
Дзвенить дзвінок й на срібному пероні
Дорослий птах змахнув для вас крилом.
В розмаї травня вальс звучить прощальний,
Що не залишить вас на самоті,
Дзвінок звучить шкільний, для вас останній,
Дзвінок останній – перший крок в житті.
Упевнено хай ляжуть перші кроки
І не розтануть кроки у журбі,
Трудіться так, щоб бал завжди високий
Уже самі поставили собі.
Щоб не погас вогонь добра людського,
В любові й вірі в вас душа цвіла,
Щоб мудрість тата в храм вела до Бога,
І неньки пісня з вами скрізь була.
Здолайте все, що доля написала
На рушнику вогнистому життя,
Його щоб вам барвінком устеляли
Ласкаві й непорушні почуття.
Щаслива доля хай життя вінчає
І перепони зникнуть навіки,
Яскраві барви хай вам заквітчають
Надії й віри світлі рушники.

ШКІЛЬНИЙ ДЗВІНОК

Малиново звучить він у сяйві прощальному літа,
Кличе мрію дитячу: «Злети до далеких зірок!»
Наш дзвінок голосний, мов далекі карпатські трембіти,
Сповіщає щороку про перший у класі урок.
Відкрива стиха двері нового життя він шкільного
Малюкам, що уперше до рідної школи прийшли,
Відголосся його солов’їно звучить знову й знову
У серцях тих людей, що в науки їх храм повели.
В ньому чую я шепіт пшеничного й житнього поля,
тихий плескіт ріки, серенади гучні солов’я,
І у вальсі шкільнім це його закарбована доля,
І в звучанні його розквіта Україна моя.
У звучанні його є щось дивне, божественне, вічне,
Бо сховав він в собі поколіннями пройдений шлях,
Він живе і звучить як симфонія ніжна й велична,
Довгожитель він наш, Аріадни він нитка в віках.
Він луна на землі, що у райдужних росах умита,
Передзвоном своїм покоління на світі єдна.
Особливо звучить він у сяйві прощальному літа,
Кличе він не забуть, що у нас Україна одна.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *