Из моей будущей книги воспоминаний “Про моряков и море”. Про покойников – или хорошо, или ничего. На флоте есть похожее неписаное правило. Если рассказываешь о
Позначка: юність
Накотило…
Накотило… Пожив. І любив. Діти виросли. Вдома – кохана. Вже не красень. Замет сивини В голові. Там, де рана – Не кровиться, не біситься пульс.
Коридори школи
Коридори школи, дух кориди… Ми – міцні, зухвалі й молоді. І майбутнє – легковірна риба, що ведеться на гачки надій. Ще укупі пияки й поети,
Зеркала свои позанавешу
Зеркала свои позанавешу И уйду походкой «от бедра»… Пусть уже немолодая внешне, Но внутри – красива и мудра́! . Удаляя негатива строчки, Сочиняю лишь красивый
Белый квадрат на чёрном
Из моей будущей книги воспоминаний “Про моряков и море”. Курсантов Одесского Высшего Инженерного Морского Училища (ОВИМУ), как практически и всех остальных студентов СССР, готовили к
Не такая…
Не такая, как все, не такая… Не похожа на всех – ты другая. Совершенна во всём, идеальна И в своём амплуа – гениальна. На подружек
Погляд у юність
Великі сніжинки кружляють в повітрі, Лягають на стежку вони наугад… Я дуже люблю цю погоду, без вітру, Милуюсь красою зими в снігопад. А душу тривожить
Какой же, право, я чудак
Какой же, право, я чудак Не я ли был тобою брошен? Не ты ли брошенная мной? Ты в моей жизни безалаберной земной Была любовницей, подругой
К обидчивой
Когда мы повстречались Уже восходит солнце – просыпайся! Не спи желание моё – сбывайся! Откройся мне и мило улыбайся. Пусть мысли торжествуют в голове! Все
ШКІЛЬНИЙ ДЗВІНОК
ВИПУСКНИКАМ Шкільні роки… Швидкі вони й прекрасні: Дзвінки, урок, перерви і свята. Шкільні роки в житті, мов Місяць ясний, Яким вечірнє небо розквіта. Пройшли вони,
о.г.с.
Нема дороги для брехні В країну щирого кохання, Де дві душі – одна в одній, Де погляд – вичерпне зізнання. Де тяжкий подих – чийсь
НОСТАЛЬГІЯ
ТИША Чую, як дихає тиша, Безсоння надходить сумне, Немовби настирлива миша, Доводить до сказу мене. Качаюся з боку я на бік, Тріщить голова від думок,
