Безвихідь
Кожен веде подвійну гру.
А що воно дає?
Душа тоді лиш із пером, коли кохання є.
Тож, як себе не весели.
І з ким би не побув,
Гнітить, як ноги постоли,
Що з прихоті узув.
Ціна часу
Яку ціну складає час
Наземного життя:
Років неспинний тарантас
Летить через сміття!..
Лежать у відліку віки,
Де в кожній миті – жаль.
Які ж ми, люди, диваки,
Що зраджуєм скрижаль…
У домовин нема кишень,
То тут хоч поживи.
Відчуй відлуння миті дзвін,
Та в душу запливи.
Розплата
Сьогодні – я, а завтра – ти
За зраду будем хрест нести.
Охопить серце щем і біль,
Життя точитиме, як міль.
Тож, як появиться який,
З ним кісточок моїх не мий!
Бо зараз – ти, а завтра – я
Життя кусюче, як змія.
Зміна світу
Одне проміння сонця ловим,
Устами рідну мову мовим,
Обоє знаєм ті слова,
Що діють, як вода жива.
Одне повітря ми колишем,
В думках листи сміливо пишем,
Та от би ще й переступить!
Хоч щось, хоч трішечки змінить.
***
Для тіла всі знаходять час,
А душі обкрадають.
«Чом не єднає доля нас?», –
Любов думки питають.
Та не знаходять оправдань
Ні чварам, ні розлуці.
Лежить на серці глухомань
Біду бере на руці.
Гріхи ростуть, а час іде,
Щоб старість запитати:
«Яка тебе самотність жде
І що ти будеш мати?»
Ті народилися, ті мруть
За волею Христа.
Чи має сенс життєва суть,
Коли душа пуста?
Біжить у розпачі зневір
Миттєво день за днем.
Чому собі наперекір,
Впускаєм в серце щем?
Немає лік від самоти.
Новий є подих мрій.
Так може з розуму звести
Думок осінніх рій.