Всього на довгому віку бувало –
Пекельного вогню, і горя, й зла…
Щоб воля не примарою була,
Щоб сонце чорним ні на мить не стало,
Щоб діти над Сулою виростали,
Не випускали з рук своїх весла,
Щоб ворогу на глум і на поталу
В сльозах старенька мати не жила, –
Надійний щит бери – любов найвищу –
І йди в грозу, у бурю, в хвищу,
Та не лишай напасника живим,
Віддай усю, яку ти маєш, силу,
Та ще й тоді не думай про могилу –
І з ворогів лишиться тільки дим!
