Іще одна рана в душі,
Надумає щастя – зав’яло.
Міражних ілюзій вірші
Підносять рахунок недбало.
Отак і спливає життя.
Пройдешне – лиш задум страждання.
За ним – настає каяття,
А потім – і нові бажання.
Теперішнє ж – часу лиш мить.
Фіксує бездушність, образа.
А серце від болю – щемить
Де ти потопталась, зараз.
Тобі ще прийдеться дожить
Сумлінно до світлої цілі.
Попереду в тебе лежить
Дорога побита від мілі.
Допоки над розумом верх
Тваринний інстинкт буде мати
Не зможеш піднятись над тим,
Хто зріло спроможний кохати.
Лиш ще одна рана в душі,
Надумане щастя – зав’яне. А
Померкнуть ілюзій вірші
І згадки про тебе не стане.