Ми довго йшли, не знаючи куди,
Навпомацки, маршрутами сліпими,
Вишукуючи згублені сліди,
Ховаючись за ризами святими,
Збираючи несказані слова,
Спростовуючи обрані мотиви.
А ще ж душа по-справжньому жива,
От тільки голова давно вже сива.
Ми без думок читали маячню,
Ми обирали з вірою, натхненно.
На лінії пекельного вогню
Ми гартувались довго і буденно.
Ми падали, без права на життя,
Мовчали, виливаючи зневіру,
Але у грудях є ПЕРЕДЧУТТЯ,
Яке прорветься скоро до ефіру.
Бо зміни будуть! Зміни в нас самих!
У кожному озвученому слові.
Ці зміни в істинах, одвічних і простих,
У доброті, повазі і любові.
І Україна зміниться для всіх,
Коли гуртом, бо у єднанні – сила!
З маленьких справ і непомітних крихт
Ми склеїмо скуйовджені ці крила.
І злетимо, коли усі почнуть…
Бо починати, справді, треба з себе.
У цьому – правда, істина і суть.
Тоді ми злетимо до Сонця й Неба.
Коли усі без зайвих пишних фраз
По справі зроблять, віддано й натхненно,
Коли усі без критики й образ
За руки візьмуться завзято, дружно, чемно –
Тоді настане час тих СПРАВЖНІХ змін,
Які відродять стомлену країну.
І ми на весь безмежний світ
Прославимо СЛАВЕТНУ УКРАЇНУ!