Ми вже ніхто Автобус розкидав по різних сидіннях, Чомусь роз’єднав – ми ніхто, ми – чужі. Вже зникли набридливі й щирі видіння І тягне морозом
Захищено: ЛЕСЯ УКРАЇНКА і КЛИМЕТ КВІТКА
Уривка немає, тому що запис захищений.
ПІЗНЯ ОСІНЬ 2013
Жили ми добре, може, і не зовсім, Чи в злагоді, а інколи – і ні? На це відповіла нам пізня осінь, Як потонув Майдан наш
ЩО ЦІННЕ Я ПРИДБАЛА ЗА ЖИТТЯ?
ПОЧЕМУ? И почему же мне так больно на душе, А на глазах непрошенные слезы? То ль это нервы так слабы мои уже Иль неблагоприятные прогнозы?..
У МЕНЯ ЕСТЬ ВНУЧКИ
Посвящаю своим внучкам: Екатерине – ко дню 17-летия, Евгении – ко дню 25-летия Внучки любимые есть у меня: У дочери – русая, у сына –
МАТЕРИНСКОЕ СЧАСТЬЕ
МАТЕРИНСКАЯ БОЛЬ И как мне жить теперь с такою ношей, На что надеяться и что мне ожидать? Не стану ль я, воистину, похожей На испытания