Ми завантажуємося пізно ввечері. Їдемо двома машинами, кожна з причепом, а це означає, що привезти хлопцям можемо вдвічі більше. Намагаємося вмістити все, що отримали від
Давай, Прокофий!
Давай, Прокофий! Устал я. Что ли выпить кофе… Не надо кофе. Глоток вина… Зайди, зайди, сосед Прокофий! Надень медали и ордена. Ты был боец. Боец
Так почему бы нам не жить…
Люблю деревню русскую І хати українського села. Во ржи тропинку узкую І стежку, що через жита вела. И васильки, и колокольчики степные. Волошки і дзвіночки
Отдайте меня в хорошие руки!
Отведена тебе какая роль? Высокую траву колышет ветер И гнёт деревья до земли. Что может быть главней на этом свете? Чтобы спокойно все мы спать
Он воевал
Ах, если б знал, который воевал, Когда с товарищем в окопе замерзал, Что будет время и придёт тот час, Что сын его с мечом пойдёт
Як матері з війни дітей чекали
Як матері дітей своїх чекали… Вони щодня їх виглядали, А що в живих немає, бач, не знали. Солдат-листоноша ішов через поле. Він ніс у село