Ой коси – коси, купані в барвінку,
Полоскані у м’яті й чебрецю.
Заплетені, ви розлітались стрімко
І пахощі вдихали від дощю.
Ой коси – коси, заквітчались в руту,
Убралися у стрічку голубу,
Та пахощі від вас, немов отрута,
Все більше й більше збуджують звабу.
Ой коси – коси, ви коса дівоча.
Не раз ви полонили юнаків,
Не раз з-за вас недосипали ночі
Ті соловейки вічно гомінкі.
Тому й не хочу, що ви впали, наче бранці.
А ви, дівчата, бережіть косу,
Якщо не хочете щоразу рано-вранці
Збирати із очей своїх росу.
