Совы и книги

НЕЗАБУТНЄ СВЯТО

День 14 листопада 2008 року знаменний не тільки для колективу Роменського ВПУ, а й для краєзнавців, мистецтвознавців, любителів і цінителів книг, художників, працівників музеїв різних рівнів, письменників, поетів, гостей, місцевої влади. В цей день у ВПУ відбулося літературно-мистецьке свято “Мені ж і снишся тільки ти, моя любов, мій рідний краю”.
Напередодні гостям вручили майстерно виконані невеличкі, але цікаві запрошення з нагоди свята. Оргкомітет працював із усієї сили, все було передбачено, організовано на високому рівні. Відчувалося, що керівництво ВПУ цій події приділило величезне значення. Враження від свята – колосальне. Подія – неординарна. Вона залишиться в пам’яті всіх учасників цього цікавого дійства.
Урочистості святу надало те, що на ньому був присутній міський голова П.І.Помаран (колишній директор ВПУ), відома поетеса-землячка Людмила Ромен, гості з Сум, члени редколегії журналу “Ромен” та інші. Оскільки свято літературно мистецьке, хочеться навести кілька афоризмів про літературу, книги, поезію, слово та про свої враження.
Література – це людинознавство. Література є свідомість народу, цвіт і плід його духовного життя (В.Бєлінський).
Тільки та література є істинно народною, яка в той же час є загальнолюдською істиною, тільки та література є істинно людська, яка в той же час є й народною. Одне без іншого існувати не повинно і не може (В.Бєлінський).
Якби чорнило все висохло, відкрив би вену і писав би кров’ю (В.Бєлінський).
Людина та, якій дороге і найвище звання людини, людина “за професією”, словом – письменник… (О.Блок).
Якщо входиш у літературу, витирай ноги! Не забувай, що там був Пушкін, був Гоголь, був Шевченко і Остап Вишня.
Смішно і сумно дивитися на млин, збудований там, де немає води. Смішно і сумно читати твір, де немає хоча би маленького шматочка нашого життя (Р.Гамзатов).
Кожна книга письменника, якщо вона написана кров’ю серця, – це втілення найзаповітніших мрій його душі. Це – ціла епоха життя його душі, це – пафос ідейного і громадського служіння (Ф.Гладков).
Навряд чи є найвища з насолод, як насолода творити (М.Гоголь).
Тільки той, хто більше, глибше знає будь-який предмет, хто має сказати щось нове, той тільки може бути літератором (М.Гоголь).
Яким би людина не володіла природним талантом, письменництво нікому не дається відразу ж (Ж. Руссо).
Письменник – це людина зобов’язана, законтрактована свідомістю боргу (А.Чехов).
Якщо я лікар, то мені потрібні хворі і лікарня; якщо я літератор, то мені потрібно жити серед народу (А.Чехов).
І по заголовку можна судити про книгу (Арабська народна мудрість).
Література є ліками душі (Пліній Молодший).

ПОЕЗІЯ
Мати поезії – мова (Айбек).
Поезія – перш за все життя, а потім вже мистецтво (В.Бєлінський).
Філософ говорить силогізмами, поет – образами і картинами, а говорять вони одне й те ж (В.Бєлінський).
Поезія і музика є розмовою серця (Г.Державін).
Міра і рима навчають висловлювати думку коротко і стисло, вважати її блискавкою… (В.Кюхельбекер).
Можна за все своє життя не написати жодного вірша і бути поетом. І, навпаки, можна написати багато віршів і не мати нічого спільного з поезією (М.Свєтлов).
Я не соромлюсь і високого слова, і поезії в прозі, бо сучасний твір без поезії – це планета без повітря (М.Стельмах).
Поет – учитель дорослих (Аристофан).
Ораторами робляться, поетами народжуються (Цицерон).

СЛОВО
Слово – представник того, хто розуміє розумом (О.Герцен).
Героїчна справа вимагає героїчного слова (М.Горький).
Мова – промінь, слова – іскри. Вони можуть зробити пожежу – будь обережним, розмовляючи (Е.Капієв).
Просто розмовляти – найважче! (В.Кожевніков).
Слово подібне молоту! (С.Коненков).
Якби мова не була поетичною, не було б мистецтва слова – поезії (С.Маршак).
Немає на світі зброї, сильнішої слова! (К.Станіславський).
Зі словом слід поводитися чесно (М.Салтиков- Щедрін).
Слово часто буває переконливішим золота (Демокрит).
Три види зброї є у лікаря: слово, рослина і ніж (Давньоперсидський вираз).
Слово іноді буває гострішим кинджала (Індонезійська народна мудрість).
Слово належить наполовину тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає (М.Монтень).
Мова і слова – гілка і листя серця, і свідчить про те, сухе чи зелене воно (І.Перес).
Немає магії сильнішої, ніж магія слів (А.Франс).

КНИГИ
Скільки теплих слів сказано про книгу!
Невипадково в народі говорять: “Книга для розуму, що теплий дощ для сходів.” Саме завдяки книгам залишилися безсмертними чудові думки філософів, поетів, письменників, громадських діячів різних часів і народів.
Без мудрості, яка передається з глибини віків від людини до людини, від книги до книги, від народу до письменника і від письменника до народу, не було б прогресу.
Протягом усієї історії виразники думок і сподівань народу відстоювали свої думки і сподівання, вмістивши їх у коротку, точну афористичну форму. Афоризм став кришталем мудрості. Золото добувають із Землі, а знання – з книг, говорить народна мудрість.
Вище написане – це крапля в морі, що сказано про крилаті вирази.
Присвячую дійству 14 листопада 2008 року свої віршовані рядки.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *