Анатолій Юрійович Мокренко народився 22 січня 1933 р. в с. Терни Сумської області в багатодітній селянській родині. На його дитинство припала і війна, і окупація, і розруха, і голод. Утім, попри все, Анатолій дуже любив співати, танцювати, читати вірші. Школу закінчив із золотою медаллю і вступив на гірничий факультет Київського політехнічного інституту, хоча мав рекомендацію на вступ до консерваторії: професію співака в селі вважали “несерйозною”. Але з піснею не розлучився – став солістом хорової капели КПІ, яку заснувала і очолювала Лідія Падалко.
У 1956 р. А.Мокренко з відзнакою закінчив КПІ і сім років працював інженером-геологом. Бував в експедиціях у Криму, Карпатах, на Кавказі, Північному Уралі. Водночас заочно навчався в Київській державній консерваторії імені П.І.Чайковського по класу вокалу у Миколи Зубарєва та Олександра Гродзинського. Поєднувати навчання з роботою було нелегко, Анатолій не раз брав академічні відпустки, і навчання тривало аж сім років.
У 1963 р. Анатолій Мокренко повністю присвятив себе мистецтву – став солістом оперної студії при Київській консерваторії. З 1968 р. він соліст Державного академічного театру опери та балету УРСР ім. Т.Г.Шевченка (тепер Національна опера України імені Тараса Шевченка). В його репертуарі понад 40 провідних партій вітчизняної та зарубіжної оперної класики. Серед них – Султан (“Запорожець за Дунаєм” Семена Гулака-Артемовського), Микола (“Наталка Полтавка” Миколи Лисенка), Остап (“Тарас Бульба” Миколи Лисенка), Онєгін (“Євгеній Онєгін” Петра Чайковського), Тугар Вовк (“Золотий обруч” Бориса Лятошинського).
Співак багато записувався на радіо і телебаченні. Успішно виступав на оперних і концертних сценах США, Франції, Німеччини, Англії, Іспанії, Швеції, Куби, Фінляндії, Канади та інших країн. Брав участь у зйомках кількох кінофільмів, серед яких “Тигролови” за Іваном Багряним, “Чорна рада”, “Поет і княжна” та інші.
У 1991–1999 рр. Анатолій Мокренко був генеральним директором і художнім керівником Національної опери України. Це були нелегкі часи. Тоді по півроку не отримували зарплату, неодноразово театр був на грані розпуску. І в тому, що театр вдалося зберегти, велика заслуга А.Мокренка.
З 1985 р. й донині Анатолій Юрійович – професор кафедри вокального співу Київської державної консерваторії імені П.І.Чайковського. Для популяризації пісні він організовував конкурси вокалістів у Донецьку, Хмельницькому, Криму. У рідних Тернах уже кілька років він проводить конкурс хорів сільських шкіл “Співаймо разом!”
Після закінчення КПІ Анатолій Мокренко не поривав зв’язків зі своєю альма-матер. Він часто виступав разом з хоровою капелою, неодмінно брав участь у її ювілейних концертах.
Матеріал взято з сайту Київський політехнічний інститутімені І. Сікорського.