Юні дарування Роменщини

МАГІЯ ПИСЬМА

Вартісним кроком уперед із добрими намірами розширювати коло обдарованої молоді став щорічний районний літературний конкурс «Собори душ» імені Йосипа Дудки. Ініціювала його проведення в 2016 році донька вчителя-поета Надія Карпенко. Підсумком конкурсу став щорічний творчий звіт переможців у залі Роменської районної держадміністрації та видання збірки творів «Наші собори душ».
Дзеркалом спадкоємності є слово, у якому постає і дальня, і ближня пам’ять. І добре, коли це слово плекають небайдужі нащадки. Адже стержнем у творчості нашого талановитого земляка Йосипа Дудки було проникнення в події визначального характеру як драматичної минувшини, так і бурхливого, часом непередбачуваного, сьогодення.
Вразливі юні серця відгукнулися на закличне звернення поета:

Хто будеш ти, нащадку?
Кому прийдешність я вручаю?

Діти шкіл району активно виборювали першість у конкурсі, у складі журі якого відомі поети краю – члени Національної спілки письменників України Людмила Ромен та Любов Матузок, поет і журналіст Андрій Кубах, поет-краєзнавець Григорій Діброва, журналіст Ольга Лобода, дочка поета Й.Дудки Надія Карпенко, завідувач районної бібліотеки імені Йосипа Дудки Наталія Рибачок, методист відділу освіти Ірина Сиромля.
Збірка творів учасників та переможців літературно-мистецького конкурсу презентує поезії та прозу, пройняті енергетикою патріотизму, чуттям соборності.
У передмові до першого видання поетеса Людмила Ромен зазначила, що «діти сучасної України дуже подорослішали. Тема війни, людських страждань, розкиданих доль, втрати рідних і близьких є головними переживаннями авторів».
Вірш «Яблуневий цвіт» Людмили Рябенької – болючий, щемливий, художньо-образний, розчулює до глибини душі. Син загинув… Повернувся до матері навесні яблуневим цвітом…

Син обіймав її зеленим листям
І вітром шепотів: «Я повернувсь…
Чому ж ти плачеш, мамо? Час бо пізній,
Іди-но спати. Я тобі приснюсь…»

Виокремлюються й поезії сестер Гвоздецьких, Дениса Кондратенка, Катерини Мельник, Каріни Геращенко, Антоніни Овчаренко, Крістіни Черненко, Дениса Москаленка. Заслуговують на увагу прозові твори та дослідження учнів Хмелівської ЗОШ.
У 2018 році журі конкурсу відмітило різноманітність тематики надісланих робіт і висловило сподівання, що вчителі району будуть більш вимогливо, прискіпливо, критично ставитися до творчості вихованців. Адже допомогти юним відчути смак слова, щось порадити, підказати – завдання вчителя школи, бо ж саме від нього багато в чому залежить і хист, і розвиток бранців пера. Своєю мудрістю, ерудицією, інтелектом учитель покликаний допомагати учням зростати у творчому процесі, як умів це робити сільський учитель-поет Йосип Дудка. Серед його вихованців багато тих, хто обрав для себе літературно-мистецьку дорогу. Про це із вдячністю пише один із них – письменник М. М. Ничик.
Член журі Любов Матузок наголошує, що справжній успіх приходить лише завдяки наполегливій праці над словом. Недарма Йосип Дудка писав:

О пошук слова…
Пошук слова!..
Як полювання змієлова.
За кожен похиб – плата люта.
Слова ж – і ліки, і отрута…

Популярність конкурсу з кожним роком зростає, про що свідчить і видання збірки його авторів «Наші собори душ». 2018 року ілюстроване роботами Владислави Юрченко – талановитої дівчинки з Бобрицької ЗОШ. Вона заявила про себе і як поетеса, і як художниця, і як танцівниця.
Тільки впертим, наполегливим, самокритично оцінюючим свій доробок, удається підкорити літературні вершини. Творчість – це грандіозна праця над собою, осмислення, переоцінка написаного, уміння позитивно реагувати на зауваги та рецензії.
Спадкоємність таланту – риса животрепетна. Але коли юні серця вміють відчувати слово, наше завдання – підтримати цей дар, спонукати розвивати свій хист, аби українська література повнилася новими творчими іменами, серед яких і вихідці з Роменщини.
Слово може давати сили формувати в собі національні почуття необхідності жити на прекрасній землі України, якій служив своїми пристрасними рядками Йосип Дудка.

Мої вірші…
Ви птахи сині.
Без вас я вмер би в самоті.
З дитячих весен і понині –
були ми разом у путі.

Чому людина береться за перо? Передусім, очевидно, це сповідь душі. Щаслива хвиля творчого поривання має бути далекою від графоманії. Потрібна техніка, свій стиль, погляд на людей і на себе самого. Потрібне літературне становлення. Творчі люди старшого покоління, роменські літературно-мистецькі студії теж покликані допомагати юним обдаруванням. Наповнити римовані строфи магічним звучанням – цього досягають не всі, а лише дійсно працьовиті.
Мужність залишатися собою, не копіювати, не підлаштовуватися, прислухатися до вартісних зауваг – завдання юних учасників конкурсу. Давайте ж їм у цьому допоможемо, адже Роменщина славна майстрами слова, які спроможні вести за собою нове покоління талантів. Конкурсні змагання продовжуються! Новий етап чекає і цього року.
Вдячне слово за благодійну, фінансову підтримку та сприяння у виданні «Наші собори душ» адресуємо Роменській районній раді, райдержадміністрації та відділу культури РДА.
Хай же на сторожі завжди стоїть дуже, чесне, правдиве Слово, у якому будуть і дослідження, і знахідки, і відкриття, і ніжна лірика. І, як пише в «Казці про мову» Влада Юрченко (робота була подана на Міжнародний конкурс поетів-славістів), нехай українська мова «летить світом, нехай вона допомагає людям бути щасливими, веселими і дружніми». Магія письма – це вміння стати самобутнім, самодостатнім, самокритичним.
Беріться ж, юні, за перо, коли мовчати несила, коли хвилювання б’ють через край! Одна із прикмет нашого часу та, що справжні автори, які не мають «зерна неправди за собою», ставлять на сторожі живе слово. Середнячкам і нездарам не місце серед них. Щоб була Література, а не її ілюзія. Йосип Дудка застерігав:

Ради життя, ради обнови –
Пильнуй, пильнуй!.. Пильнуй чимдуж
на світлих витоках любові –
собори світлих, чистих душ!

Тамара МАРЧЕНКО, публіцист

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *