Серед видатних наших земляків минулого особливу увагу привертає постать Івана Олексійовича Курилова, бо був він, на наш погляд, звичайною і разом з тим – незвичайною людиною.
Звичайною – бо, як і багато хто з роменців того часу, трохи навчався у школі, але, не закінчивши її, у підлітковому віці став працювати писарчуком у міській думі, а з роками – там же бухгалтером. Як і інші містяни, був віруючим. Кілька років служив старостою Святодухівського собору. У своєму житті зазнав нестатків і злиднів, бо після невдалої спроби зайнятися, як зараз кажуть «бізнесом», змушений був продати не лише свічковий заводик, а й – хату, де жила сім’я. Доводилося нелегко трудитися, щоб якось її утримувати.
Та було в цього скромного чоловіка захоплення, яке з часом переросло в напружену краєзнавчу працю, підсумком якої стали його книги «Роменська старовина», що вийшла друком у 1898 році, а також «Історико-статистичний опис Святодухівського собору» та ін.
І в цьому – неординарність особистості Івана Курилова. Впродовж багатьох років збирав він матеріали з історії нашого древнього Ромна: вивчав літописи, наукові матеріали, архівні справи, збирав перекази і легенди нашого краю, записував розповіді старожилів про окремі події у нашому місті та про деяких його жителів.
Саме тому його «Роменська старовина» становить інтерес не тільки для краєзнавців, істориків, а й для звичайних роменців. Це – не художній твір, але деякі персонажі його – ніби живі люди (І.С.Терновець та ін.). А як цікаво описано свято з приводу відкриття залізниці! Ось уже скоро півтора століття, як кілька поколінь наших краян їздять потягами по Україні і за її межі, а багато хто з них не знає, що цим благом цивілізації вони зобов’язані Григорію Миколайовичу Навроцькому. Саме завдяки його багаторічним зусиллям було одержано дозвіл на прокладання залізничної колії через наше місто, за що він і одержав звання почесного громадянина Ромен.
Книга Івана Курилова «Роменська старовина» є незамінним посібником не тільки для краєзнавців, а й для педагогів, бо вона допоможе виховувати у дітей, молоді любов до свого міста, прагнення до збереження його краси. Щоправда, іноді ми можемо і не погодитися з автором щодо оцінки деяких історичних подій, особистостей (наприклад, постать гетьмана І.Мазепи), але, будьмо справедливі: таким було тоді трактування українських подій, пов’язаних з російсько-шведською війною, і чи міг Іван Курилов – син свого часу – написати інакше?.. Великодушно пробачимо авторові і деякі неточності та помилки, які, проте, вирішального значення не мають. Попри все це ми завдячуємо йому тим, що він дав нам цінні відомості про життя нашого міста у ХVII – XIXст., про його громадян. Поряд з цим уважний читач обов’язково натрапить у книзі на місця з описами тодішніх порядків у Ромнах, які, на жаль, актуальні і на сьогодні.
19 листопада цього року минає 100 років, як відійшов у вічність літописець нашого краю Іван Курилов.
Будьмо ж гідні його пам’яті – любімо своє місто!
Редколегія
Відродження Святині
Собор Зішестя Святого Духа належить до типологічно унікальних споруд стилю українського відродження першої половини ХVІІІ століття.
На території колишнього Радянського Союзу, в тому числі й України, залишились кинутими напризволяще тисячі церков, храмів та монастирів, які свідомо знищувалися, а у кращому випадку, використовувались для господарських потреб. Святодухівський собор зазнав одночасно обидва лиха. Звісно, таке ставлення до споруди не сприяло її збереженню.
Дякуючи щирим та гарячим молитвам нині покійного старости Святодухівського собору Івана Олексійовича Курилова та роменців, 3 липня 2011 року за благословенням єпископа Сумського і Охтирського Євлогія розпочалося відновлення Святодухівського собору, до якого залучилися місцеві жителі. На той час настоятелем храму був отець Олександр (Безштанько), а старостою – Євсєєв Віталій Єгорович.
25 вересня 2013 року рішенням Священного синоду Української православної церкви утворено Роменську і Буринську єпархію, яку очолив єпископ Іосиф (Маслянников). Святодухівський собор став кафедральним, у якому відбувалися служби, очолювані єпископом, навіть під час реставрації. Божим промислом та зусиллями єпископа Іосифа та секретаря єпархії протоієрея Михаїла (Рацюк), за такий короткий час було здійснено основні види робіт.
12 грудня 2015 року Блаженнійшим Митрополитом Киівським і всієї України було освячено Святодухівський кафедральний Собор Роменської та Буринської єпархії.
Святодухівський кафедральний Собор – це пам’ятка архітектури державного значення. Собор тривалий період «мовчав», чекаючи свого часу. Зараз він ожив, отримав друге дихання і став осередком духовного життя міста.
Архієпископ Роменський і Буринський Іосиф (Маслянников)
Поминальне слово про Івана Курилова
Цієї осені минає 100 років з дня смерті багаторічного старости Святодухівського собору, першого дослідника історії Ромен Івана Курилова.
Усе життя його знаходилось в єднанні з Господом нашим і Спасителем, до якого звертався він за допомогою у своїх молитвах, невтомно благаючи, щоб Він навчив його відданості волі Божій та смиренню. Господь дав йому талант і терпіння, а також – полум’яний, вогненний, жертовний характер християнської любові, проповідником і прикладом якої староста Іван Курилов був до кінця своїх днів.
Увесь життевий шлях благословенного Івана Олексійовича Курилова, його християнська благочинність являли собою яскравий приклад благочестя для братів по собору. Його праведні діяння були направлені на створення та виховання християнської моралі, любові до Божого слова, духовних цінностей та збереження храму в належному стані.
Особливою його заслугою є видання відомої книги «Роменська старовина», яка і по сей день залишається безцінним і найбільш авторитетним джерелом інформації для вчених і краєзнавців Роменщини. На збирання матеріалів до неї та її написання витратив Іван Курилов мало не два десятки років, чим заслужив вдячність і світлу пам’ять нащадків.
Бажаю всім, щоби ми прожили своє життя недаремно, здійснюючи добрі діла, у чому хай і поможуть нам Милосердний Господь та Мати Божа!..
З повагою – протоієрей Святодухівського собору Михаїл (Рацюк)