Козацький оберіг
Де зір ясних блукають табуни
І сонце, наче квітка хризантеми,
Пишаються калиноокі дні
В козацьких оберегах і знаменах.
Де жита ще не скошений туман
Купається на крилах небосхилу,
І дуб старий – відважний отаман,
Син сивочолий нашої Вкраїни.
Де завмирає час на всі віки…
І серце по-козацькому крилате,
Ще й досі у двобоях козаки
Готові Україну захищати.
Ми-патріоти!
Ми — патріоти!
Є у нас майбутнє,
Думками ми злітаєм до зірок,
І б’ється в грудях серденько відчутно,
Ми робимо до мрії перший крок.
Стокрилим птахом майорить пшениця,
Блакитне небо — наш славетний стяг.
Ми – українці!
Треба цим гордиться,
Живемо на козацьких берегах.
В віках не стихла України слава,
Не відгриміла з битвами синів.
На вільну Батьківщину маєм право,
Наш дух іще ніхто не підкорив!
***
Міняю тебе на трилистники долі,
На серце-волошку, крилаті пісні…
Міняю тебе і не хочу нічого,
Бо хворій душі не потрібно весни.
Міняю тебе на крилаті світанки…
І сліз яблуневих тріпочеться цвіт.
Міняю тебе я на зір вишиванку,
Мереживо клена, на тисячу літ…
Щоб знову зустрітись у мареві квітів,
Міняю тебе на нескорені сни.
Тебе проміняла, лишається жити
І знову чекати нової весни.