Карл Маркс та Дженні Вестфален

Карл Маркс як поет та його українська генеза

Про українське походження основоположника марксизму, видатного вченого К.Г.МАРКСА (1818-1883 рр.ж.) та його невідому літературну творчість.

Карла Генріховича Маркса, як філософа і економіста, політичного журналіста і публіциста, автора «Капіталу», основоположника І нтернаціоналу та політико-економічного вчення вивчають у провідних університетах світу!

Він визнаний «найвидатнішим мислителем тисячоліття»!

Народжений 5 травня, по батьківській лінії (Фатер Генріх Маркс, уроджений як Гершель Леві Мордехай, юрист; і мати, Генрієта Пресбург, походили з родин рабинів. А, загалом, предки Карла Маркса мають коріння в Україні. Його бабця, Єва Мозес Львівна, має генезу з родини львівських євреїв і перебралася до німецького Тріру, вірогідно, у часи австрійської імператриці Марії-Терезії (1717-1780 рр.ж.), хоча та й не відзначалася лояльним ставленням до представників цієї національності. Середньовічні метрики, як стверджують біографи, зазначають, що серед предків Маркса були також і вихідці з Луцька. Сам Карл Маркс не може вважатися вихрещеним євреєм, оскільки вже його батько за рік до народження охрещений у пресвітеріанській церкві, а 1824 року хрещено і самого його сина. У ті часи визначальним для сприйняття людини було не етнічне чи родове походження, а конфесійна приналежність…

Головні твори Карла Маркса, найбільше, аніж будь-кого іншого, вплинули на розвиток суспільної думки та історичні події 20 століття і на багатьох видатних особистостей! Так, наприклад, згідно з масовим опитуванням британською телерадіокомпанією «Бі-Бі-Сі» у 1999 р., Карл Маркс був названий «найвидатнішим мислителем тисячоліття». Його соратник і великий пожиттєвий друг, підприємець і філософ Фрідріх Енгельс говорив: “Карл Маркс – геніальний, а ми – талановиті!” Міжнародне видання ПЗТ ще не завершено і на 2011 рік уже нараховувало більше 100 томів. АЛЕ МОВА НИНІ буде про інше!?…

 Мало хто знає, що творець наукового комунізму (Пригадуєте: «Привид бродить по Європі, привид комунізму!»), автор  знаменитого «Капіталу», засновник I Інтернаціоналу, основоположник політико-економічного руху «Марксизму» Карл Маркс писав вірші. І тим більше – хто ж їх читав ?… Можливо, це зумовлено тим, що в юності Карл перебував під впливом видатного поета Генріха Гейне (1797-1856 рр.ж.) і тому сам теж пробував поетизувати. (Вивчаючи майже три роки в двох університетах його праці на різних дисциплінах, ніхто з професорів мені не говорив про його поетичні твори, а, може, й вони не знали про це).

Я почав пошук його «Gedichte» в оригіналі… Це було зовсім непросто. Система “Google” жодних особливих результатів не дає. Хоча я знайшов сайт “Karl Marx/ Lieder und Gedichte 1836-1841. Alle Gedichte von Karl Marx – “Пісні і вірші 1836-1841. Усі вірші Карла Маркса. Але основне джерело – це ПЗТ, ПСС (К. Маркс і Ф. Енгельс. Повне зібрання творів. 50 тт.-Київ, 1958-1985 (Переклад з 2-го російського видання] та російське видання.

Але спершу маю висловитися про методику перекладу. Я штудіював школу перекладу славетного Максима Тадейовича Рильського з деяким поясненням дечого його онуком Максимом Георгійовичем Рильським, із яким є колегами по Укртелерадіопресінституту. Класик практикував, в основному, підрядковий переклад слів, а тоді, ясна річ, – поетична майстерність.

Як на мене, при п е р е к л а д і важливо враховувати такі позиції:

  1. Головне – знання мови перекладу, у даному разі, рідної україської мови.
  2. Володіти мовою оригіналу, що перекладається.
  3. Переклад може бути поетично-семантичний.
  4. Переклад може бути поетично-смисловий.
  5. Переклад може бути поетичний смислово-семантичний.

(Такий переклад, на мою думку, є вельми кладним!?)

  1. Переклад може бути інтерпретований.
  2. У перекладі можна використовувати контекстуально діалекти, розмовну лексику (інше). Наприклад: Слово ”Der Wunsch”– бажання має синоніми прагнення / хотіння/стремління (розм), потреба, жагота, порив, пробудження, гонитва тощо.

Останній, на мою думку, є найскладішим.

У Київському держуніверситеті ім.Т.Г.Шевченка на 3-у курсі, у 6 семестрі у мене була дисципліна «Теорія і практика перекладу», яку чудово викладав В.Г.Іваненко, нині президент Українського університету у Вашингтоні (США). За залікову роботу – переклад великого уривку з повісті Васіля Бикова «Пойці і не вернуцца» (1974 р.), що тільки-но вийшла друком у Мінську і яку я привіз звідти, будучи на судентській науковій конференції на факультеті журналістики Білоруського університету, отримав «Відмінно». Я знав, що таке долівка, бо за мойого диниства вона була у дідівській хаті і ц е оцінив викладач. Мій переклад німецької гуморески «10 варіантів ввічливості» (як редактор відмовляв початківцю) навіть надрукував центральний часопис «Журналист»…

Та нині йтиметься про Марксову поезію! Віднайшовши декілька його віршів ув оригіналі, спробував їх перекласти, маючи певну німецько-українську практику в студентські роки.

Meine Welt
Welten können nicht mein Sehnen stillen, (10)
Keines Gottes Zaubermacht,                        (8)
Höher als sie alle ist mein Willen,                 (10)
Der im Busen stürmisch wacht Zög’              (8)
ich in mich aller Sterne Glühen,                    (9)
Aller Sonnen Licht und Strahl,                      (7)
Nicht belohnt fühlt’ ich mein kühnes Mühen,
Nicht gestillt der Wünsche Zahl Hin!
in ungemeß’nem Kampf und Streiten,
Wie ein ferner Talisman […] Джерело: https://www.karl-marx-lieder.de/alle-gedichte-von-karl-marx/page/7/

Мій світ
Світи не можуть мою тугу вгамувати, (13)
Ніхто із сили Божої магічної,                 (12)
Нікому мою волю не дано здолати,       (13)
Хто дивиться із висоти одвічної.           (12)
Вагаюся в зірках усіх я і світилах, (13)
Усього сонця сяйво і проміння              (11)
Я відчуваю сміливість в своїх зусиллях, (13)
І невдоволений бажанням числа Хін!
у превеликій боротьбі та чварах
як той далекий талісман[…]

Нім. мовою,приміром, “stillen” має 2 склади, а укрмовою “вгамувати” – аж 4. То кількість складів у куплеті резонно буде більшою! Їх проставлено цифрами. Прагнуто витримати пропорційність та ритмомелодику.

Із 15 років Карл почав писати вірші і навіть всерйоз задумувався про можливість стати поетом. Утім, особливим талантом він не відзначався. В основному його читачами були рідні та близькі, друзі. Мене ж найбільше цікавить загальний напрямок його думок, відображений у віршах.Так, дуже нестандартно розкривається Марксом проблема душевного неспокою, світла, вогню. Таке відчуття, що ця метафора мала якусь особливу притягальну силу для автора. Ось перекладено деякі уривки куплетів зі своєрідними епіграфами:

В грудях вогонь, а погляд – світло.
Й морока сил назавше зникла.

***

Так, відпочинку я не маю,
По всій землі іди,
Поки вогонь в тобі палає
Божественний в груді.

***
У вогні його серце горіло, –
Вогонь в тобі, немов світило.

***

Горить, поки не згине,
Вогонь у моїй крóві,
Допоки не покине
Дух, відданий любові.

***

Воскреслі повні сили,
Я струшую мов сон,
Дроблю об скелі хвилі,
Палю внутрі вогонь.

Може, трохи й дивно, що навіть у радянські часи на пропагандистських поетично-музичних ораторіях – вірші Маркса не звучали. Утім – це повністю лежить на совісті ідеологів і кураторів радянської влади і чим вони керувалися, не включаючи його твори в концертні програми, – є таємницею. Може, не знали про них?

Карл Маркс захопився поезією ще на першому курсі навчання у Боннському університеті, де він, за задумом свого батька, повинен готуватися до професії юриста. Захоплення красним письменством було настільки глибоким, що юнак навіть будував різні літературні плани, перемежовуючи їх студентськими опозиційними витівками у пивницях, порушеннях нічної тиші міста Бонна і навіть дуелями, за що одного разу поплатився карцером.

Отримавши через рік перехід у Берлінський університет, молодий Маркс із подвоєною енергією починає займатися поетичною творчістю. Саме у цей період створено три зошити віршів під назвою «Книга пісень» (ч. I) і «Книга любові» (ч. I і II), на яких присвята: «Моїй дорогій, вічно коханій Женні фон Вестфален». Як ви здогадалися, посвята Карла Маркса було звернена до красуні Йоганне-Берті-Юліє-Женні фон Вестфален, його майбутньої дружини і подвижниці. Женні отримала ці зошити віршів і дбайливо їх зберігала та нікому не показувала.

ЛЮДСЬКА ГОРДІСТЬ
Женні! Я сміливо можу сказати,
Що, кохаючи, ми помінялись нашими душами,
Що, палаючи, вони б’ються як одна,
Що їх хвилі вирують потоком.
Тому з презирстовм я кидаю рукавичку
У широке обличчя світу,
І нікчемний велетень впаде зі стоном,
Але моє полум’я не згасне під його уламками.
Подібний богу, я буду походжати,
Переможно ходити по царству руїн.
Кожне моє слово стане вогнем і дією… (Вільний переклад. – В.Б.).

Зв’язала нас незримо
Та ниточка одна.
Душа, долею стриму,
Тобою вся сповна.
І що шукав я марно
В душі моїй порив, –
Дає твій погляд гарний,
Усміхнений такий.

Є у нього ще така цікава поезія «Скрипка». І хоча їй приписуються й інші рядки, але ці, безумовно, належать адресату:

Скрипка люто так хохоче,
Кудрі падають на очі,
Шабля збоку вже висить,
В складках чорний плащ лежить.

Що співає скрипка дика,
В своїй тузі завеликій?
Кров в тобі, потік вогню?
Стій! Не витримать смичку».

Що співаю?Це ж – до скель,
Хвилі мчать, вал карусель!
Розірвати щоби груди,
Душу в пекло щоб задути.

Не блюзнірствуй! Хто співає,
Світлий бог його вітає
Піднімайсь на крилах пісні
В хор зірок, в блакиті висни.

Ти про що? Про пісні раю?
Шаблею тебе я зарубаю.
Бог пісень моїх не знає.
Божевіллям – виглядають.
Бо ведуть до пекла душі,
Їх співав диявол в уші.
Дьявол такт мій відбиває,
Він – смичок мій направляє.
Серце, струни і смичок!
Розірватись – ось ваш рок.

Еволюція світогляду молодого Маркса відбилася на його поетичній творчості. Він пише романтичні вірші, захоплюється суб’єктивним ідеалізмом Фіхте, потім філософією об’єктивного спрямування Шеллінга і Гегеля, досить тоді та для нього відомими і популярними. Але примирити свій ідеал та дійсність Маркс не міг. Переходить на позиції матеріалізму. І у цьому вірші виливає свою душу. Прямо і відверто, без усієї цієї псевдонауковості та високоінтелектуальності про те, що, мовляв, Бога немає і релігія – «опіум», а також стверджує те, чим саме викликано його творчість. До речі, паралелі з іншими пасажами Ніцше тут просто прямо кидаються в очі.

Was, was! Ich stech’, stech’ ohne Fehle
Blutschwarz den Säbel in Deine Seele,
Gott kennt sie nicht, Gott acht’ nicht der Kunst;
Die stieg in den Kopf aus Höllendunst,
Bis das Hirn vernarrt, bis das Herz verwandelt:
Die hab’ ich lebendig vom Schwarzen erhandelt.

Що, що! Я жáлю, без вини колю,
Кров чорну у душі шаблю.
Бог їх не знає, про мистецтво Бог не дбає
У голові троянда пеклом розцвітає,
Допоки мозок не милує, поки серце є без зміни
Поводжусь чорнотою, як живими, з ними.

АБО із попереднього вірша:

Світи не можуть мою тугу вгамувати,
Ніхто із сили Божої магічної,
Нікому мою волю не дано здолати,
Хто дивиться із висоти одвічної.

Є в автора декілька вельми містичних поезій із глибоко-складними образами і навіть не до кінця уясненими, які важко перекладати. – З вірша «Скрипаль» («Der Spielmann», 1837, уперше опубліковано: Athenaum, Zeitschrift fur das gebildete Deutschland, January 23):

Пекельні випаровування піднімаються і наповнюють мій мозок,
Поки не зійду з розуму і моє серце в корені не зміниться.
Бачиш цей меч? Князь тьми продав його мені.

Все сильніше і сміливіше я граю танець смерті,
І він теж, Оуланем, Оуланем.
Це ім’я звучить як смерть.
Звучить, поки не замре в жалюгідних кóрчах.
Скоро я притисну вічність до моїх грудей
І диким криком розповім прокляття всьому людству.

Ясна річ, що молодий високоінтелектуальний Маркс був у постійних пошуках себе, свого призначення і діяльності:

ШУКАВ

Я кинувся в путь, порвавши кайдани.
– Куди ти? – Новий я Світ хочу знайти.
– Та хіба мало краси є навкруги?
Внизу шум хвиль, вгорі горять зірки!

Мій шлях, дурень, не проти світознання;
Ефіру дзвін і диких скель мовчання.
Юдолі нам покинуть не дають;
Привіт землі нас в’яже сотнею пут.

Ні, повинен із душі моєї піднятися.
Вимогливий мій світ і з нею обійнятися,
Щоб океан його в мені кружляв,
Щоб небосхил моє дихання знав!

І я пішов, і я повернувся знову,
Несу світи, народжені від слова;
Заграло вже над ними сонця світло,
Але ударив грім – й того немає світу.

Ю д о л ь (від церковно-слав. ѫдолъ, ѫдоль, буквально «долина сліз (плачу)») це християнська фраза із Біблії, що посилається на нещастя життя (у християнському вченні), залишається лише тоді, коли хтось покидає світ і потрапляє на Небо. У переносному значенні: життя з усіма турботами і печалями, стражданням і гіркою долею. – В.Б.

За програмний сприймається вірш Ich kann nicht in Frieden leben /”Я не можу жить в спокóї”:

Я не можу жить в спокóї,
Якщо вся душа у вогні.
Я не можу жить без бою
І без бурі у напівсні.

Я мистецтво хочу знати,
Що найкращий є дар богів.
І умом це відчувати
Та схопити світ поготів.

Так давайте у велетрудний
І далекий ми шлях підėм,
Щоб не бути в житті марудним
Й животіть пустим багажем.

Під ярмом ганьбної лінії
Не конать нам убогий вік.
У відважнім устремлінні
Повновладним є чоловік.

Тут “чоловік” вжито у загальному значенні Людина.

Цей вірш, – як ніби маніфест життєдіяльності Карла Маркса. Автор подає своє життєве Credo, свою мету, описує те високе, що є в ньому і кличе його на майбутню діяльність, на звершення. У молодому Марксі є та величезна кипуча енергія, яку він прагне висловити поетично, бо лише віршами, на його думку, можна  описати усі світи, найбагатші й високі:

Так давайте у велетрудний
І далекий ми шлях підėм,
Щоб не бути в житті марудним
Й животіть пустим багажем.

Саме “У відважнім устремлінні” можна звільнитися від ярма і стати повноцінною та «повновладною людиною»…
Про свої доброчинні прагнення Карл Маркс відверто заявив так:

If we have chosen the position in life in which we can most of all work for mankind, no burdens can bow us down, because they are sacrifices for the benefit of all; then we shall experience no petty, limited, selfish joy, but our happiness will belong to millions, our deeds will live on quietly but perpetually at work, and over our ashes will be shed the hot tears of noble people.
К.Marx. On the Choice of a Profession.

Якщо ми обрали ту життєву позицію, в якій можемо найбільше працювати для людства, жодні тягарі не можуть нас схилити, бо вони є жертвами на благо всіх; тоді ми не будемо відчувати жодної дрібної, обмеженої, егоїстичної радості, але наше щастя буде належати мільйонам, наші вчинки будуть жити тихо, але постійно, на роботі і над нашим прахом будуть проливатися гарячі сльози шляхетних людей .
К.Маркс. Про вибір професії.

Академік Валентин В.Бугрим, доктор філософії, публіцист, історик науки. Жовтень 2019 р. 4-5-травня 2020 р. м.Київ.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *