І знову зацвіли черешні білі,
Вигукують у сад тебе й мене.
У ці чарівні диво-заметілі
Кохання наше нас не обмине.
Куди не глянь – усюди біло-біло,
Неначе снігом світ весь замело…
А ти поцілував мене несміло,
І моє серце також розцвіло.
Та скоро цвіт впаде тобі на плечі,
Стежину вкриє, погляди, сліди…
І наші мрії зоряно-лелечі
Спивати будуть ранки, мов меди.