Дніпро нахмуривсь…

Дніпро нахмуривсь…

Дніпро нахмуривсь, брови – кручі,
Шумить і піниться, як віл реве.
Довкола нього діти сучі
Суспільство вибудовують нове.
Жива природа – кладовище,
Для них вона збагачення кусок.
Їм байдуже, як вітер свище,
Чи діда-прадіда в плодах садок.
Брехня туманом в чисті води …
Ні сонечка, ні райдуги, хоч вмри…
Скриплять округою підводи,
Везуть страхи до спільної нори.
Дніпро нахмуривсь, брови – кручі,
О, скільки ще труситись на віку?..
Цвітуть на клумбах будяки колючі
Від ранку і до самого смерку.

Гей, козаки!

Гей, козаки! Нумо,браття!
Вип’єм келихи до дна,
Бо жива ще Україна–
Наша вільна сторона!
Віють вітри, виють в полі,
Їх і біс не дожене.
Лиш в козацькому застоллі
Бог усіх нас береже.
Йдуть дощі, рясніють грози,
Перешкоди їм нема…
Є й крізь пекло перевози–
Пита чарка недарма.
Їх негоди не злякають:
Вітер лютий, буревій,
А вони коней сідлають
І за волю йдуть на бій.
Виють вітри, віють в лузі,
Та козак їх дожене…
Вип’єм, браття,вип’єм, друзі, —
Бог усіх нас береже!