Чоловікам
Шануйте жінку – і не тільки в свято,
Цілунком доторкніться до руки.
Слова ласкаві говорити варто,
Сльоза щоб не котилась зі щоки.
Шануйте жінку, матір, берегиню,
Яка ввела вас в світ, у майбуття.
Шануйте жінку й ту, одну-єдину,
Котру вам Бог послав на все життя.
Добраніч
Чумацьким шляхом я спішу до тебе,
Тихесенько зійду на твій поріг.
І постелю тобі я в зорях небо:
Спочинь з далеких і чужих доріг.
Візьму твої натруджені долоні,
Хай засинають у моїх руках
Ще й поцілую очі напівсонні…
…Ти будь з моїм коханням
навіть в снах…
***
Не відбирайте у кохання крил,
Нехай воно витає над землею,
Над душами: твоєю і моєю…
Не відбирайте у кохання крил.
Не остудіть кохання теплоту,
Нас огорта закоханості хвиля,
Я хочу, щоб вона не відступила…
Не остудіть кохання теплоту.
Прибережіть кохання у душ,
Хоча воно живе у нашім серці,
Яскраве, світле, мов кришталь,
мов скельце.
Тож збережіть кохання у душі.
***
Тебе побачила я уві сні,
І задивилася на твою вроду…
Та це ж любов на білому коні
Гайнула полем край мого городу.
І під швиденьке цокання копит
Я ледве встигла повід упіймати,
І попросила зупинити мить,
Та й повернула до твоєї хати…
…Обніжком, полем, стежкою в траві
Втекла любов кудись за лісосмугу,
Лишила тільки думу в голові,
А в серці – тугу.
Заповітне
«Від горя не замажешся й в печі,
А щастя й літаком не наздогнати.
Не прогинайся, по життю йдучи» –
Цьому мене навчали батько й мати.
Так і живу, несу свій тяжкий хрест,
Та не зігнулась, хоч життя й не цукор.
Бо вказує дорогу Божий перст
І час від часу підставляє руки.
Щаслива?
Красива жінка поспішає,
Легенький усміх на лиці.
І кожний зустрічний вважає –
Вона щасливіша за всіх!
Знайомих чемно привітає,
Де треба, спиниться на мить…
То й добре, що не помічають,
Як же душа її болить…
Жіноче щастя
Так мало нам для щастя треба:
Була б здоровою сім’я,
Щоб було мирним синє небо,
І були поруч ти і я.
Ні. Не багатство нас тримає,
Це повторю я знов і знов!
Для жінки щастя означає –
Душевний спокій і любов.