Іще одна рана в душі, Надумає щастя – зав’яло. Міражних ілюзій вірші Підносять рахунок недбало. Отак і спливає життя. Пройдешне – лиш задум страждання. За
Категорія: Література
|
Літературні твори роменських авторів та митців Посулля, опубліковані у альманаху “Ромен” протягом всього його існування. |
Весілля України
Хромка розривається, Бубон аж гуде. Це в нас називається Свадьбонька буде. Старости навприсядки Ріжуть гопака. І кружля без продиху Дівчина струнка. Дружки і світилочки Попереду
Веселка
Ти чарівна, веселка моя, Серед чистого неба без грому. Кольорами любуюся я, Розганяючи відчай і втому. Непомітно спливають роки В небуття, як те листя опале,
Дуремір
Я придбав за бугром дуремір. Залицяльниць – як вітром здуло. І з тих пір всі обходять мій двір, А кохання немов не було. Де й
Кордони
Я хотів би планету Без кордонів пройти, Щоб себе показати, Своє щастя знайти. Як колись мандрували Безтурботно, без віз. Навіть гадки не мали До повірок
Поштарям
До чобіт липне листя опале. Плащ старенький до кістки промок. І коли б ми листів не читали, То поштар не ходив би й не мок.