– «Я не люблю твоих стихов»,- сказала мне одна мадам. Как мокрой тряпкой по мордам. – «Оппа! А мне не надо любви твоей»,- Ответила я
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
|
Літературні твори роменських авторів та митців Посулля, опубліковані у альманаху “Ромен” протягом всього його існування. |
– «Я не люблю твоих стихов»,- сказала мне одна мадам. Как мокрой тряпкой по мордам. – «Оппа! А мне не надо любви твоей»,- Ответила я
Пойду-ка, запишусь я к психиатру. Сомнения мои развеет он. Курил сигары, перешёл на «Ватру». Я пил «Клинков», а нынче дую самогон. Я ездил в «Мерседесе»
Есть предел или нет предела, Я за верных и преданных делу. Улыбаться не стану, пожиная чужие плоды, И купаться во лжи, хоть и «чистой воды».
(размышления у полотен В.К. Зосенко) – О чём же мавр поведал кардиналу, – спросила я у Зосенко вчера. Каштановые вечера И мая ароматные рассветы… Нет,
Засуетилось, разбушевалось во мне моё второе «Я». И повело меня, и понесло меня, и размечталась плоть моя. Сиреневым туманом околдована и одурманена черёмухой душа. Слегка
(Продолжение, начало смотри №4 2008 г., №1 2009 г) Вернувшись в Ленинград, Евгений узнал о том, что в Домбае, во время восхождения на вершину Белалакая,
Нерафинированная любовь – не в щёчку поцелуйчик нежный. А вам так хочется любви небрежной. Безумной. Не святой. Или подобной той. Спасите наши души! Влюбиться бы
В берендейских дремучих лесах Потерялся мой след безвозвратно. Чудеса, брат ты мой, чудеса! Но не вернуться мне теперь обратно. Я устал кочевать по Руси! От
Якби жила не в Україні, Які б я мала почуття! Рожденна тут, живу і нині. Своєї матері дитя. О, щедра Україна мати! Все – святість.
20 березня 1639 року народився Іван Мазепа Із кожним роком все ймовірніше мені, Чи маю корні від Мазепи я, чи ні. Хоч три століття з
(ой, не смішно аж ніяк) Не шукають ворогів добрі і щасливі люди. А нещасні, злі, голодні бачать ворогів усюди. От якби нагодувати, ощасливити таких! Та
Стрельченку Віктору Петровичу Настане час, коли спитають кожного із нас. Хто відповість, хто – ні. Людина мешкає в Ромні. Своя. Та не тому, що знаю