Вірш-анацикл, який можна однаково читати як зверху вниз зліва направо, так і знизу вверх справа наліво. Вірш-анацикл читається в обох напрямках за словами. Летіли мелодій
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
![]() |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
Вірш-анацикл, який можна однаково читати як зверху вниз зліва направо, так і знизу вверх справа наліво. Вірш-анацикл читається в обох напрямках за словами. Летіли мелодій
ТАЄМНИЦІ МІСТА РОМЕН От же, любі мої роменці, повернімося до тридцятих років двадцятого століття. Тихо несе річка Сула свої води невисокими берегами та плавнями аж
Я народився в тім краю, Де пахнуть роси, Де юні подруги в маю Ромен вплітають в коси. Там, серед гомону дібров, Де юність казку ткала,
Звіт представника орків в ООН У житті я мов паскуда. Все не так мені. В яслях гадив по пів-пуда – Гарні були дні. А у
Фашистська федерація — Це орків популяція, Рабів німих плантація, Це лігво сатани, Це чорта коронація, Це повна деградація, Імперія руйнації, Імперія війни! Там скрізь дезінформація,
Ти хоч криком кричи, а хоч плач, хоч мовчи – незалежність твоя, що волошка у полі. Припадеш до землі, наче зірка вночі, підійматимеш душу, мов
Будинок цей пологовим зоветься. На ганок вийшла жінка молода. Їй, може, двадцять років(так здається). А доля в неї, ой, тяжка. Шкода. На трепетних руках дитя
Ікони плачуть… Покуть у печалі… Згорнули крила білі рушники, У лузі мавки гучно закричали, Засохли в полі сині волошкИ. І плачуть верби… Схлипує калина… У
У цю війну, ой, так ми натерпілись, Що із думок, з життя не йде вона, Бо українці вже нагорювались І сліз пекучих напились сповна. Запеклий
Я шию форму для солдата, який в окопі разом з братом ночує вже не першу ніч… . Стріляє він десь з автомата, я тисну на
«Слугою» Я не став. Не був, також, і паном. Але я справді знав, Що вводять нас в оману. Колись в кпрс «Засватати» хотіли, Дубовий інтерес
Пісня Він все свариться, свариться, Як скажу не те щось. У Василівці хмариться, А в Оленівці дощ. Через сварку не ладиться. Двох вона не єдна.