Хвилина мовчання…Як дьоготь, розлита… Ковтаємо сльози, бо серце щемить. Розходиться горе чумою по світу, Та, певне, не всім чуже горе болить… Хвилина мовчання… Гірка і
Категорія: Лісненко Тетяна
 |
Роменська поетеса, педагог і депутат. Голова міської громадської організації “Літературне об’єднання «ДИВОСЛОВО»”, член МСПУ. |
Ікони плачуть…
Ікони плачуть… Покуть у печалі… Згорнули крила білі рушники, У лузі мавки гучно закричали, Засохли в полі сині волошкИ. І плачуть верби… Схлипує калина… У
Перед боєм
Цигарку перед боєм запалю, Зроблю тривожно глибоко затяжку, І птахам всім замовкнути звелю, – Мені сьогодні боляче і важко… Загинув брат в нерівному бою, І
Ми все повернем те, що нам належить
Ми все повернем те, що нам належить, Міста і села, і ліси, і води. Бач, нас ізроду ворог наш бентежить, Та ми звемось не стадом,
Весни розливи сонечко злизало
Весни розливи сонечко злизало, Остання крапля висохла весни. Душі «добридень» літечко сказало, Заглянуло наївно в мої сни. Вже завтра – літо. Птахи стоголосі Акорди розсипають
Ми пам’ятаєм…
Ми пам’ятаєм… В пам’яті не стерти… Була війна та Друга, світова… Листи скупі із фронту, без конверта, А в них – до болю трепетні слова: