«Народе із трипільських запорогів, Древніший за святий Єрусалим, — Та скільки ж можна на чужих пророків Молитися, не вірячи своїм?!» (Борис Олійник, поезія «Прокиньсь нарешті»).
Категорія: Харченко Петро
|
Учений. Мислитель. Філософ. Поет. Академік. Наш земляк. |
Іду додому
ПІВЕНЬ ДЯДЬКА ТРЍ̀ГОСТА Українська фольклорна просвіта Так про рідне вістить божество: Наше Сонце трисвітле над світом Півень нам запалив на Різдво. І, як доказ ранковому
Дві бабусі
Хима Оця верба, що вже похила Гілками хату Химі тре, Хрестом підійде до могили, Коли бабуся Хима вмре. Була, мов писанка, вродлива, З косою довгою,
Моя любов
Почувся стукіт у моє вікно. Щось розбудило, розтулило очі. Такі магічні почалися ночі, Яких чекав за веснами давно. Припав на мить до свіжого вікна І
ВИЩА ЗГОДА
Академіку Харченку Петру Андрійовичу. Заспівай мені, заспівай. Ну, а я, хоч на мить, відпочину. Дай мені, хто зна що, але дай. Чи то на́слідок, чи
Полювання
Шеф. Сход. Гурт. Гав, гав… Пхе. Пху. Пчих. Ей. Га? Збір. Хрум, хрум…Кап, кап… Соп. Жест. Дур. Тяп, ляп… Став. Хлюп. Сплеск. Ках, ках… Брязь.