Не стой у меня на пути, фрагментируя даты, Врата в поднебесье открыты, пора улетать. Душа подустала быть в теле до скрежета сжатой И просит, для
Позначка: життєвий досвід
Цілуйте бабусині руки
Цілуйте бабусині руки Натруджені в праці тяжкій. Коли вас зове, поспішайте До неї, внучатка, мерщій. Цілуйте бабусині очі, Їх мудрості зрілу красу. І не відводьте
Стихи живут не сами по себе
Стихи живут не сами по себе Стихи живут не сами по себе, Они приходят в голову от боли. Текстовкой связной преданных небес, Но что-то мерзкое
Окремо від тебе
Окремо від тебе, окремо від світу людського, Обдертий до нитки, ввібравши усю самоту, Я йшов перехрестям доріг, а докучливий спогад Ніяк не зникав, обернувшись на
Ми – гості орбіт кольорового світу
І биті, і кляті, нерідко й розп’яті, Ми вперто шукаємо вихід із снів. Збираємо вкотре загублені раті, Тому, час від часу, такі мовчазні. Блукаємо вічно
Можно я вырвусь наружу?
Можно я вырвусь наружу? Эта тоска меня душит. Стены и своды разрушу. Мне здесь так тесно, так скучно. Можно я крыльям – свободу? Можно я